З давніх-давен в українському фольклорі виникає постать борця, захисника рідної землі, рятівника усіх знедолених та скривджених. Такими справжніми лицарями та народними месниками були козак Голота, Самійло Кішка, Іван Богун.
Наслідуючи народну традицію, Т. Шевченко у поемі "Гамалія" змальовує мужнього патріота, що очолює морський похід козаків проти турків. Козаки їдуть визволяти братів-невільників. Ні розбурханого моря, ні яничарів — нічого не бояться вони. Скрізь ідуть козаки за своїм ватажком Гамалією. Це сміливий, мужній воїн, "отаман завзятий".
Гамалія по Скутарі —
По пеклу гуляє,
Сам хурдигу розбиває,
Кайдани ламає...
Т. Шевченко ідеалізує ватажка козаків, змальовуючи його велетенську силу. Він турботливий отаман. Про своїх козаків він по-батьківські піклується: "Орел орлят мов стереже". За це вони віддячують йому щирою любов'ю. Сміливість Гамалії, його талант воєначальника та відданість козацькій спільноті здобули йому славу "на весь світ великий, на всю Україну".
Козак Гамалія мені подобається тим, що він не дозволив своїм співвітчизникам загинуть на чужині визволив їх з неволі. Шевченків Гамалія — не історична особа, а узагальнений образ козацького отамана, сміливого і відданого Батьківщині. Саме таким його бачив український народ.