Доповідь про письменника

Відомий український прозаїк, поет і драматург Юрій Іванович Яновський народився 27 серпня 1902 року на хуторі Майєрове на Єлисаветградщині (нині село Нечаївка Кіровоградської області) в заможній селянській родині. У 1911—1919 роках Ю. Яновський навчався в Єлисаветградському реальному училищі, яке закінчив із золотою медаллю. До 1921 року він працював у різних установах Елисаветграда. 1922 року Ю. Яновський вступив на електромеханічний факультет Київського політехнічного інституту, звідки через два роки навчання його виключили за приховування соціального походження. Друкуватися Ю. Яновський почав з 1922 року, дебютувавши віршами російською мовою. 1924 року був надрукований перший вірш українською мовою "Дзвін".

1925 року молодий поет переїхав до Харкова, де працював у редакції журналу "Кіно", очолюваного М. Семенком. Того ж року вийшла перша книжка новел Ю. Яновського "Мамутові бивні". 1926 року він став редактором ВФУКУ (Всеукраїнського фотокіноуправління) і переїхав до Одеси, де обіймав посаду головного редактора кінофабрики. Після звільнення 1927 року Ю. Яновський повернувся до Харкова, де активно включився до літературного життя, ставши членом ВАПЛІТЕ з першого дня її заснування. Після ліквідації ВАПЛІТЕ він і далі належав до позагрупового середовища М. Хвильового. 1929 року разом з усіма колишніми вагілітянами письменник брав активну участь у творенні місячника "Літературний ярмарок". Наприкінці 1929 року І.О. Яновський стає членом і засновником нової літературної організації ПРОЛІТФРОНТ. Разом з цією організацією він пережив її ліквідацію за наказом партії 1931 року та перейшов до офіційної спілки письменників.

На цей період припадає період розквіту таланту Ю. Яновського. 1927 року з'являється збірка новел "Кров землі", а наступного — книжка поезій "Прекрасна УТ". Роман "Майстер корабля" (1928), написаний автором на основі досвіду роботи редактором Одеської кінофабрики, одразу був сприйнятий критикою як новаторське явище в українській літературі. Наступний роман "Чотири шаблі" (1930), який по праву вважається одним із найкращих творів української літератури, викликав гостру негативну реакцію офіційної критики і понад п'ятдесят років не видавався в УРСР. Письменник потрапив в опалу до офіційної влади. Роман у новелах "Вершники" (1935), в якому Ю. Яновський спробував виправити "ідеологічні помилки" попереднього твору, зміг з'явитися друком лише в російському перекладі в Москві, де після офіційного обговорення було дано дозвіл на друк твору в Україні.

Невдовзі Ю. Яновський написав п'єсу "Дума про Британку" (1937) до 20-річчя Жовтневої революції, яка мала успіх на радянській сцені. 1939 року письменник переїхав до Києва і очолив редакцію журналу "Українська література" (з 1946 року — "Вітчизна"), Під час війни журнал видавався в Уфі, і Ю. Яновський фактично став координатором тогочасного українського літературного процесу. За роки війни письменник написав драму "Син династії" (1942) та видав збірку оповідань "Земля батьків" (1944).

Однак по війні на нього чекали нові неприємності. 1946 року "за пропаганду буржуазно-націоналістичної ідеології" на сторінках редагованого ним журналу "Вітчизна" Ю. Яновського звільнили з посади головного редактора, а наступного року ідеологічного розгрому зазнав його новий роман "Жива вода", який вже після смерті автора вийшов у спотвореному вигляді під назвою "Мир" (1956). Полегшення прийшло лише 1949 року, коли письменникові було присуджено Сталінську премію за збірку "Київські оповідання". 1953 року Ю. Яновський видав драму "Дочка прокурора", яка користувалася успіхом у глядачів.

Помер Ю. Яновський 25 лютого 1954 року в Києві.