На творчу манеру Юрія Яновського найбільший вплив мав фольклор. І це зримо відбилося уже в першій новелі роману "Вершники" — "Подвійне коло". Дума, пісня — це конденсована розповідь про тисячі битв, про безліч людських доль, це синтез багатьох смертей в одній смерті.
Уже з перших слів новели ми відчуваємо вплив традиційної народної думи. "Лютували шаблі, і коні бігали без вершників, і Половці не пізнавали один одного, а з неба палило сонце, а ґелґання бійців нагадувало ярмарок, а пил уставав, як за чередою; ось і розбіглися всі по степу, і Оверко переміг". Це перше велике речення, що об'єднало в собі різні речення, звучить як зачин до думи, і здається, що під ці слова повинна зазвучати бандура старого народного співця.
Як відомо, народні ліро-епічні поеми героїчного характеру (думи) та історичні пісні відтворюють боротьбу проти іноземних загарбників, прославляють подвиги захисників Вітчизни, їх розум, силу, волю, мужність. Для цього виду народного епосу характерне романтичне піднесення і глибокий ліризм.
За прикладом творців народних дум Юрій Яновський чергує лірико-романтичний тон з трагічним, мальовничі образи замінює гротеском. Поряд з вигаданими персонажами письменник вводить образи історичних осіб. Цей прийом теж характерний для думи та історичної пісні.
Описуючи події, Юрій Яновський часто з надмірною патетикою повторює вирази. Такі рефрени, романтичний пафос, емоційність наповнюють його твори і нагадують народний епос.