Співзвучність поезії Івана Франка з народнопісенною творчістю (7 варіант)

Співзвучність поезії Івана Франка з народнопісенною творчістю

У древнім Львові

Чи в Криворівні

Пісні Франкові,

Слова чарівні.

/ О. Ющенко /

Протягом віків пісня живе серед людей, поруч з людьми. То весела, то сумна, то мужня, то лагідна, вона супроводжує нас протягом життя. Це дуже добре знав Іван Франко — пісні сильно вплинули на його творчість.

Франко народився в Галичині, серед чарівної карпатської природи, серед своєрідних і поетичних людей з незайманими душами, з їх поезією та піснею. Перш за все він чув пісні від своєї матері.

Потім пісня увійшла в його твори — ми зустрічаємо в них народні мелодії, фольклорну лексику, особливі художні засоби. Досить згадати лише назви творів Франка: "Ой, що в полі за димове?", "Ой, рано я, рано устану...", "Місяцю, князю...", "Ой, жалю мій, жалю..." тощо. Та й слова "пісня", "дума" присутні в багатьох заголовках поезій Франка: "Народна пісня", цикл "Скорбні пісні", "Дума про Наума Безумовича" та багато інших.

Близька до народнопісенної лексика Франкових творів. Земля, наприклад, у нього "всеплодющая мати". "Тяжко-важко вік свій коротати", "души золотії", "по чистому полю", "неси мене, коню" — хіба не в народних піснях ми зустрічали вже ці словосполучення? Цей список можна продовжувати на багато сторінок. З пісень прийшли в його вірші образи червоної калини або зеленого явора.

Пісенне звучання поезій Каменяра обумовлюється і відповідними віршовими розмірами. "Бойовий" ямб та хорей творять мелодіку енергійної, маршової пісні:

Голос духа чути скрізь:

По купних хатах мужицьких,

По версатах ремісницьких,

По місцях недолі й сліх.

("Гімн" — ямб)

Розложисто, мов відлуння в Карпатах, звучать вірші-пісні, написані трискладовими розмірами:

Земле моя, всеплодющая мати,

Сили, що в твоїй живе глибині,

Краплю, щоб в бою сильніше стояти

Дай і мені.

("Веснянка V" — дактиль)

Якщо ми звернемося до змісту поезії Франка, то помітимо і зовнішній, і внутрішній зв'язок з народною творчістю. В деяких творах прямо використано теми народних легенд, переказів, казок, повір'їв.

Чарівною піснею південноукраїнських степів звучить Франкова поема "Євшан-зілля", біблійну легенду має в підгрунті сюжету поема "Мойсей", "Цар і аскет" базується на індійській легенді. Назви "Сучасна приказка" або "Легенда про вічне життя" кажуть самі за себе.

Цілком співзвучні з народними (і за формою, і за змістом) і такі твори, як "Червона калина, чого в лузі гнешся..." або "Ой ти дівчино, з горіха зерня...".

Знаходимо ми і такий типовий саме для української народної творчості прийом, як троєкратність повторення певних елементів:

"Що одна недоля — то серце м'яке", — починається вірш, але початки другої і третьої строфи продовжують перелік: "А що друга недоля — то хлопський рід", "А що третя недоля — то горда душа".

Кожна пісня-вірш повинна, за глибоким переконанням Франка, ви-тікати з життя цілого народу. "В пісні те лиш живе, що життя дало" — говорить він. Й оскільки поет був у першу чергу бійцем, то й пісню він вважав зброєю:

Кожна пісня моя — віку мого день,

Протерпів її я — не зложив лишень.

У тих піснях, де народна пісня не накладала відбиток на форму, її вплив можна було побачити через інше: пісні завжди відображали сподівання народу, його мрії. Цього принципа І. Франко завжди притримувався.

Ні, друже мій, не та година!

Сучасна пісня — не перлина,

Не гошпитальнеє лежання —

Вона вся пристрасть і бажання,

І вся огонь, і вся тривога,

Вся боротьба і вся дорога,

Шукання, дослід і погоні

До мет, що мчать на небосклоні

(Посвята до "Лісової ідилії")

Таку пісню творив Франко.

Отже, пам'ятаймо, що "пісня і праця — великі дві сили", бо вони вчать нас жити по правді, берегти духовність. Саме тому, як писав колись великий Кобзар, Тарас Шевченко:

Наша пісня, наша дума не вмре — не загине.