Леся Українка. Леся... Це тепле, сонячне ім'я мені знайоме з дитячих років. Відоме воно всім прогресивним людям, і в першу чергу, українцям, бо Леся Українка у недовгім житті стала народною поетесою. Вона була мислителькою та борцем Шевченківського гарту. Все в її житті було справжнім: вірші, кохання без фальшу, мука без порятунку, праця — спасіння. І поезія цієї видатної поетеси є для мене маяком в житті. Читати її вірші без хвилювання не можна.
Герой поезії Лесі Українки — її ровесник, ровесник тих борців, що підняли над світом прапор свободи. Ці люди були по духу близькі і рідні поетесі. Ще змалку герой поезій Лесі Українки побачив людську недолю, яка викликала в нього не розпач, а бажання кращої долі, яснішої. За тим ідеалом поривалося серце юної поетеси. Ще не довіряючи своїм кволим силам, вона все ж сподівається, що її слово розважить людей, а може, збудить вогонь у чиємусь серці. Герой поетеси, як і вона сама, — людина великих громадських почуттів, високого обов'язку перед людьми, народом.
Такою була і поетеса — людина мужня, сильної волі. Все життя Леся стійко боролася із власною недугою. Це було життя людини — яка кожну хвилину весь свій хист віддавала боротьбі за соціальне і національне визволення трудового українського народу.
Ліричний герой вірша "Дим" серцем вболіває за поневолені народи. Для Лесі доля гноблених трудящих однакова в усьому світі, їй близькі і рідні італійські робітники так само, як і робітники українські.
її герої "сіють квітки на морозі", виступають проти рабства, ціною власної крові захищають свою країну, відстоюють її щасливе майбутнє.
- Реферати про життя та творчість Лесі Українки
- У яких творах поетеси розкривається проблема митця і мистецтва та його ролі в суспільстві? (та інші запитання)
Мене вражають мужні герої вірша "Досвітні огні", що проклали дорогу в наше сучасне, сильна духом сама поетеса, що перетворила своє слово на "тверду крицю".
Стійко переносить свою недугу і залишається в лавах борців ліричний герой вірша "Хто вам сказав, що я слабка..."
Хто вам сказав, що я слабка,
що я корюся долі?
Хіба тремтить моя рука
чи пісня й думка кволі?
Ступаючи на шлях боротьби з царизмом, вона розуміла, що цей шлях довгий і важкий. Ми чуємо, як виточується, гартується зброя в її вірші "Слово, чому ти не твердая криця..."
Вигострю, виточу зброю іскристу,
Скільки достане снаги мені й хисту...
Життя для Лесі Українки та героїв її поезії — це безупинне змагання, боротьба, дружба і кохання.
У поезії "Без надії сподіваюсь!" мужня і сильна духом дівчина прагне прожити свій вік у боротьбі й творчому горінні. Життя героїні — невіддільне від життя рідної країни, поневолених людей. Дівчина бореться з усім, що перешкоджає людині бути вільною. Увесь вірш пройнятий внутрішньою боротьбою з сумовитими настроями, що облягають дівчину. Вона думає не тільки про власну біду, а й про горе рідного народу. Почуття громадського обов'язку перемагає особисте горе. У боротьбі людина бачить вищу мету свого життя. Вона бажає жити, радіти, творити, боротися в ім'я кращого майбутнього:
Так, я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити!..
Велике щастя, що люди й досі можуть тамувати спрагу душі зі щедрих джерел Лесиної поезії. Леся Українка не могла подолати все зло на землі, хоч як прагнула того. Але вона дарувала людям віру в те, що зло приречене, що на світі запанує соціальна справедливість. І мрії поетеси здійснились. Наша держава стала вільною і самостійною. Для того, щоб вона міцніла, процвітала, ми, молоде покоління, повинні бути мужніми, сильними духом борцями, схожими на героїв моєї улюбленої поетеси.