Філосовський мотив сенсу людського життя в драмі-феєрії Лесі Українки "Лісова пісня" (2 варіант)

Духовний світ, духовна краса... Із силою духу не зрівняється ніяка сила. Людську особистість визначає її духовний зміст, від якого залежить щастя. Найбільше щастя —т відчувати, що ти потрібний людям. Духовна краса людини — це високість її помислів, значність життєвого ідеалу, безмір любові до свого народу.

щ риси найповніше втілені в образі Мавки — героїні драми-феєрії Лесі Українки "Лісова пісня". Мавка — це ідеал людини майбутнього, це уособлення всього прекрасного, що тільки може бути в людському житті. Такі люди безслідно не зникають, вони невмирущі. І справді, народ про них складає легенди, які передаються з уст в уста. Леся Українка з дитинства виносила в серці образ цієї героїні, щоб потім обезсмертити його в своїй чарівній пісні.

Так, Мавка житиме вічно. Що ж робить u безсмертною? Насамперед чисте кохання і розуміння того, що вона потрібна людям. 1 волелюбність, і віра в перемогу всього найкращого в житті, — віра, яка допомагала їй жити. Ми всі віримо разом з Мавкою, що життя не можна вбити, як не можна вбити вічно живий поклик людини до волі, до щастя, до краси, які живуть мільйони років і житимуть вічно. Така віра ніколи не вмре.

Люди часто живуть дріб'язковими турботами, не почуваючи себе їхніми рабами, хоч насправді вони є ними. І для того, щоб раби збагнули своє становище й відчули, наскільки воля прекрасна порівняно з рабством, Леся Українка посилає до людей Мавку.

Цей міфічний образ є символом ідеальної, гармонійної людини, яка узгоджує свої потреби із законами природи, пізнає світ через своє "я", живе любов'ю до людини і здатна на самопожертву в ім'я людини, вона має "в серці те, що не вмирає".

Отже, Мавка є втіленням всього доброго, гарного, світлого, є втіленням вимріяного щастя.

Мавка бореться за себе, за своє місце серед людей, за утвердження серед них краси. Навіть коли її ображають, навіть коли Мавка, переможена на якусь мить, іде в царство Марища, вона прекрасна. Адже і тут вона наснажена свіжим коханням, не кориться лихові, а бореться за красу життя.

І водночас образ Мавки сповнений трагічності. Поетеса змальовує героїню в чорному вбранні й великій тузі, що притулилася до хати Лукаша.

Лукаш за зраду найчистіших своїх почуттів, за зраду любові тяжко покараний: Лісовик перетворив його на вовкулаку. Цим символічним епізодом письменниця увиразнює народні погляди на людину: хто зрікся духовного життя, загасив у собі порив до прекрасного, той перестав бути людиною. Але ж людина має в собі сили завжди, щоб з будь-якої прірви свого падіння піднятися на височінь людського духу — через страждання, через усвідомлення своєї недосконалості, через самопізнання, добро-сприймання і добротворення. Пройшовши через таке очисне горнило, вона стає мудрою, бо пізнає смисл свого буття. А якщо й загине, то краплина мудрості, придбана в цій боротьбі, залишиться людям.

Мавка — це ідеал людини, одержимої духом, яка здатна запалити своїми ідеями та ідеалами інших, духовне багатство її невичерпне.

На перший погляд може здатися, що трагедія Мавки в тому, що вона не може визволити з рабства людей, уярмлених соціальними умовами, що з "лісової царівни у зорянім вінку в темних косах" стала служницею. Мавка за своє кохання боролася, але не до кінця. Вона не могла побороти в душі Лукаша почуття власника, хоча прагнула, щоб коханий зміг "своїм життям до себе дорівнятись".

Але основна риса Мавки — волелюбність, а не жертовність та нездатність до боротьби за кохання. Хіба прагнення пробудити свідомість Лукаша і відвернути його від згубного впливу дрібновласницького світу не є боротьбою? І хіба Мавка не перемагає в своїй боротьбі за Лукаша, коли вирвалася з Пут "Того, що в скелі сидить", хоча й знемагала і впадала в розпач: "Бери мене! Я хочу забуття". А що ж їй залишалось робити, коли її коханий так бездушно поставився до неї?

Не слід розглядати боротьбу лише як невпинне сходження на гору. У ній неминучі як перемоги, так і поразки. Трагедія Мавки не в тому, що вона вирішила допомогти людям, стала на "людські стежки", хотіла визволити їх з-під впливу дрібновласницької моралі. У цьому її благородство. А причини трагедії Мавки криються в розходженні мрії та дійсності. Красиве, вільне, духовно багате, щасливе життя можливе лише в умовах вільного суспільства.

Образом Мавки Леся Українка утверджує неминучість перемоги добра і правди вжитті, підкреслює, що в майбутньому людина прийде до волі, щастя і краси. Ця думка виражена в останньому монолозі Мавки, в прекрасних поетичних образах:

Я обізвуся до них

Шелестом тихим вербової гілки,

Голосом ніжним тонкої сопілки,

Смутними росами з вітів моїх...

Ні, я жива! Я вічно буду жити!

Я в серці маю те, що не вмирає!

У цих рядках звучить акорд на честь доброго, справедливого переможця. І цей переможець у "Лісовой пісні" — людина мудра, добра, творча, гармонійна, що в леті за своїм щастям постійно б'ється зі злом, радіє і страждає, падає і піднімається, гине і воскресає, але летить і тільки — до краси.