Серед всієї літературної спадщини Лесі Українки яскравою зіркою виділяється її чудова драма-феєрія "Лісова пісня", яка є визначним набутком української і світової драматургії, яка не схожа на жодну іншу п'єсу поетеси. В ній втілилася любов поетеси до рідної Волині, її роздуми про невмирущість духовної краси, про сенс людського життя.
Ідейно-естетичне спрямування п'єси "Лісова пісня" — мрія про вільне й природне життя, утвердження людської гідності, протидія усьому потворному.
Саме духовну красу, яка, на думку поетеси, є сенсом людського життя, якій немає ціни, оспівує в своєму творі Леся Українка. Втілення цієї краси є насамперед Мавка, головна героїня драми-феєрії. Вона від початку і до кінця твору, незважаючи ні на які злигодні, втілює в собі все чистосердечне, щире, вірне, волелюбне. Письменниця особливо наголошує на останній рисі героїні, надаючи цьому великого значення, явно підносячи її образ над іншими образами лісових персонажів.
Образ Мавки найповніше визначається її взаєминами з Лукашем. Кохання Мавки вірне, щире і самовіддане. Вона готова боротися за гідність дорогої їй людини, за її щастя, красу. Вона не здатна до помсти.
Мене вражає її безпосередність і чистота кохання до Лукаша:
Ти сам для мене світ, миліший, кращий,
ніж той, що досі знала я.
Мавка вчить нас бути безкорисливими, робити добро навіть тим, хто чинить зло... Пройде час, і ті, хто чинив це зло, зрозуміють своє падіння й стануть добрішими... Саме так сталося з матір'ю Лукаша і самим Лукашем.
Лукаш демонструє нам свою духовну красу лише на початку твору. Потяг до мистецтва, до природи, розуміння їх краси — хіба це не духовність? Але, на жаль, буденність руйнує в Лукашеві цю красу.
Людяне, творче, світле не може бути назавжди подолане в людині, яка свідома своїх можливостей.
Отже в "Лісовій пісні" звучить мотив сенсу людського життя, який полягає в красі душі. Драма-феєрія актуальна і в наш час. Вона будить у нас людину, вселяє віру в те, що правда, краса, благородство здобудуть перемогу над усім лукавим, потворним, нелюдським...