У вірші "Колискова" Л. Українки зображено молоду матір, що співає своїй дитині. Скільки любові, ніжності у її словах! Вона називає свого синочка пестливими словами: "малесенький", "дитинонько". Жаліє мати свого сина, що спить собі спокійно та й не знає, як воно буде далі. Не знає малеча того, що в житті є несправедливість та лихо.
З долею битися,—
Сон пропаде...
Виросте хлопець і вже не буде у нього такого спокійного сну. Мати вчить сина, що:
Жить — сльози лить.
Та не лише побивається мати, вона навчає його:
Сором хилитися,
Долі коритися!
Незважаючи на сумний настрій, вірш все ж звучить лагідно й оптимістично, бо в ньому моє дитинство, пісні, які мені маленькому співала моя матуся. Такі відчуття не забуваєш ніколи, вони допомагають жити.