У Ялті є могила з рожевого мармуру. Тут спить вічним сном Степан Руданський — добра інтелігентна людина, справжній лікар, дотепний сатирик, цікавий ліричний поет.
У творчім доробку Руданського — співомовки, приказки, пісні. Твори поета різні, але всі вони мають народнопоетичну основу.
Герої творів Руданського — прості працьовиті люди. Знедолені від народження, вони наділені і розумом, і дотепністю, а порівняно з панами багатші духовно, благородніші. Важко жити у кріпацькому ярмі, це ганьба над людською гідністю.
Нема щастя ні за мною,
Ні передо мною,
Тілько туга за тугою,
Журба за журбою!..
Але завжди залишалась віра в перемогу добра над злом. Поет закликав не коритися недолі, не гнутися перед панами.
Нехай гнеться лоза,
А ти, дубе, кріпись...
Не хились, не кривись,
Та глибоко углиб
Твердий корінь пусти...
Прийде краща пора. Переможе людина праці, бо в серці її — народна мудрість, козацька слава минулих років, оптимізм. Тому й готові чесні трударі чинити опір всім, хто збирався зробити їх рабами. Працьовиті люди врешті-решт стануть господарями на землі, яку обробляють своїми руками. Руданський упевнений — перемога за людьми праці.
І все мине, що гірко було,
Настануть дивнії роки;
Чого ж ви стали, мої діти?
Пора настала!..
Пора бути активними в боротьбі за нове життя, пора бути вільними.