Доповідь про письменника

Валер'ян Петрович Підмогильний народився 2 лютого 1901 р. в с. Чаплі під Катеринославом (нині увійшло до складу Дніпропетровська) в селянській родині. 1910 р. Валер'ян після початкової сільської школи вступив до Катеринославського реального училища, яке закінчив у червні 1918 р. Восени того ж року вступив до Катеринославського університету. 1919 р. він залишив навчання і працював учителем у Павлограді та Катеринославі. 1921 р. письменник переїхав до Києва. З 1923 р. В. Підмогильний працював редактором видавництва "Книгоспілка", пізніше редактором журналу "Життя і революція", був одним із засновників літературної групи "Ланка" (з 1926 р. — МАРС (Майстерня Революційного Слова)), до якої входили київські письменники попутники (тобто письменники, котрі не пропагували у творах комуністичну ідеологію, але й не виступали проти). 1929 р. В. Підмогильний переїхав до Харкова, де працював консультантом з іноземної літератури в кооперативному видавництві "Рух". У грудні 1934 р. письменник був заарештований і засуджений на десять років ув'язнення в концентраційному таборі на Соловецьких островах. З листопада 1937 р. В. Підмогильний був розстріляний в урочище Сандормох у Карелії.

Перші оповідання В. Підмогильний почав писати, ще навчаючись в реальному училищі. 1920 р. вийшла збірка, яка мала назву "Твори. Том І". 1921 р. друкуються оповідання "В епідемічному бараці", повість "Остап Шаптала". 1922 р. в еміграційному журналі "Нова Україна", який видавав В. Винниченко, був надрукований цикл оповідань "Повстанці" та оповідання "Іван Босий". 1924 р. вийшла книжка оповідань "Військовий літун", 1925 р. — повість "Третя революція". Популярність і визнання приніс В. Підмогильному роман "Місто" (1928), який викликав широку дискусію. Офіційна критика засудила твір, визнавши його "наскрізь несучасним", "песимістичним", "класово ворожим", у якому "соціальні чинники" підмінені "психологічними" тощо. 1930 р. на сторінках журналу "Життя і революція" було надруковано роман "Невеличка драма", який також брутально засудили критики. В останні роки життя письменник зміг видати новелу "З життя будинку", незавершена "Повість без назви" була надрукована лише 1988 р. В. Підмогильний багато перекладав, зокрема твори Вольтера, Д. Дідро, О. де Бальзака, А. Франса, Г. де Мопассана, Г. Флобера та ін. Активно займався письменник і проблемами функціонування української мови, уклавши разом із Є. Плужником словник "Фразеологія ділової мови", який видавався 1926 та 1927 рр.

Прозу В. Підмогильного можна назвати інтелектуально-психологічною. Світогляд письменника сформований під впливом зарубіжної класичної літератури XX ст. та найяскравіших представників західноєвропейської філософії поч. XX ст.: 3. Фрейда, Ф. Ніцше, А. Шопенгауера. З-поміж попередників В. Підмогильного слід згадати кращих представників української оповідної прози: М. Коцюбинського, В. Винниченка, В. Стефаника. Як і його попередників, письменника цікавила насамперед людина у проявах людського, її внутрішній та емоційно-духовний світ. Найкращий роман В. Підмогильного "Місто" написано за моделлю французького реалістичного роману, передусім "Милого друга" Гі де Мопассана. Письменник у романі "Місто" вдало поєднує реалістичну манеру письма з поглибленим психологізмом, увагою до взаємодії свідомості та підсвідомості в людській поведінці, духовного та біологічного начал. Самотність та відчуженість головних персонажів прози В. Підмогильного в неприродному й абсурдному світі, породжені несвободою людини, яскраво свідчать про превалювання у філософсько-естетичній концепції письменника екзистенціальних мотивів.