Творча індивідуальність поета Бориса Олійника

Шкільний твір

ОЛІЙНИК БОРИС

(народився 1935 року)

Народився на Полтавщині. Батько загинув на війні, матері доводилося важко працювати, аби прогодувати родину. Навчався на факультеті журналістики Київського державного університету. Працював у редакціях газет і журналів, а також у журналі "Вітчизна" та видавництві "Дніпро".

Поет. У його творах поєднався ліризм і громадянський пафос, традиції і новаторство. Автор замислюється над непростою долею людини XX сторіччя, показує складний світ сучасників, осмислює "вічні" теми. Збірки: "Б'ють у крицю ковалі" (1962), "Вибір" (1965), "Відлуння" (1970), "Сива ластівка" (1979), "Поворотний круг" (1989) та ін. Лауреат літературної премії ім. М. Островського, Державної премії СРСР.

Творча індивідуальність поета Бориса Олійника

Перші поетичні збірки Бориса Олійника з'явились в шістдесятих роках. Це був час особливого сплеску поетичного мистецтва. Слово оволодівало душами людей, вело їх за собою.

У чому ж таїна Олійникового вірша? Особливістю поетичної палітри митця є, на мій погляд, вміння поглянути на проблему нетрадиційно, глибоко полемічно. Візьмемо "мандрівний" сюжет подвигу й покари Прометея. Поет вносить у традиційне трактування теми розповідь про практичні суспільні наслідки цього явища:

Ми славим в одах вогнище святе,

Та всіх пускать до нього нам ще рано:

Адже вогонь, що викрав Прометей,

Спалив колись великого Джордано!

У поезії Олійника взагалі дуже часто відчувається прагнення "оземлити" морально-філософські проблеми, наблизити їх до щоденного життя. У поемі "Крило" поет, розмірковуючи над вчинками злодюги, що знищив журавля і тим самим убив небо в душі людини, описує намагання цього героя втекти від страху за своє життя. Та наглухо зачинені двері, вікна, міцні ворота в цього зажерливого хазяїна. І нікуди не втекти. Так конкретними побутовими деталями поет підкреслює моральну глухоту, сліпоту зубожілої людської душі.

У своїх творах Б. Олійник використовує такі жанри, як казка, легенда, міф, притча. Складна морально-етична проблема зв'язку природи і людини розглянута в дещо казковій поемі "Крило". Часто фантазія митця суміщає сиву давнину і радіофіковану сучасність: на вершину Савур-могили сіли, "як трикутник у полі, три козаки при антені...". Джинси модернові й волосся до плечей у сучасних юнаків, та вони так хоронять землю від нападу яничарів.

У конкретизації оповіді велику роль відіграє використання поетом мовної скарбниці рідного народу, гумору, прислів'їв, фразеологізмів: "Трусив державу обома, яка грушу", а за ікону "віддав чортам без торгу власну душу".

Без веселого дотепу неможливо собі уявити поезію Б. Олійника. Лірика поета багата на розмовні інтонації. "Утікаючи від набридлої формальної гладкості вірша, — як зазначає Л. Новиченко, — він навмисне робить його ритмічне дихання нерівним, ускладненим, переривчастим". Однак індивідуальний голос поета більшою мірою виявляється в стриманості величезного почуття. "Не тліть, а горіть" — ось поетичний лозунг Б. Олійника.