Направо підеш — коня втратиш. Наліво підеш... Усім нам чудово знайома ця ситуація з казок, але насправді не потрібно бути казковим героєм, щоб опинитися перед таким самим каменем-путівником, каменем вибору. Цей камінь, як і все інше у світобудові, має дві сторони: з однієї — це тягар, відповідальність, страх перед помилкою, але з іншої — право вибору, почесне право керувати власним життям, бути сильним і незалежним. Наш мудрий народ віщав: "Життя прожити — не поле перейти", тим більш, що це не просто поле, а поле бою, арена життєвих баталій, ринг, де вирішується доля.
Подібні життєво-філософські питання не давали спокою видатному українському поету-шістдесятнику Борису Олійнику, що присвятив роздумам над ними одні з найкращих своїх поезій — "Вибір" і "Ринг". Неприкрите морально-етичне спрямування цих віршів свідчить про активну позицію автора, впевненість у своїх життєвих принципах та ідеалах. В обох поезіях його ліричний герой — сильний, рішучий, витривалий і непохитний у власному "я".
"Вибір" починається філософськими роздумами про вічність і невпинність "маятника життя". Антитезою двох перших рядків автор ніби зрівнює життєві обставини, наголошуючи на тому, що всі вони — ніщо перед вічністю. А ось для людської душі у поета приготована інша роль — здійснити вибір всупереч обставинам. Це гуманістична ідея: людина — особистість, а не гвинтик у машині системи; це протест, що характерний для митців того періоду. З великою антипатією змальовується безвольна, слабка людина, яка не лишає по собі сліду: "чи жив чи й не жив?" (співзвучний мотив з лірикою Шевченка — "чи жив, чи загинув"): Натомість у думках ліричного героя панує жага до боротьби, презирство до легких перемог, прагнення творити, а не копіювати, грати за правилами Честі.
- Реферати про життя та творчість Бориса Олійника
- Назвіть вірші Б. Олійника, покладені на музику (та інші запитання)
Поет — максималіст і не визнає полутонів, хоча, на мою думку, тому "іншому", що "кроки не міряв", не завадило б пошукати гармонії, щоб не згоріти від внутрішньої неприборканої енергії. Але сказав би автор по-іншому — і поезія, безумовно, втратила б важливе глибоке протиставлення, тому можна лише подякувати Борису Олійнику за цей вогонь і безкомпромісність.
Ці ж якості він виявляє і в іншому вірші під назвою "Ринг", де майстерними штрихами ("І біль, і жах. І білі маски Облич") малює життя в образі "квадратового" лискучого рингу. Знову ж таки у бій вступають обставини, причому, здається, що весь світ б'ється проти ліричного героя: підступний ворог кладе в рукавицю свинець, хижий секундант порівнюється з чорним вороном, що чаклує, продажний рефері, безжальна публіка і навіть власний секундант не вірить у перемогу, готуючись викинути рушник — символ поразки. Але перемога все ж таки за тим, з ким "поруч твердо крокує Честь" як секундант.
Отже, Борис Олійник закликає нас не страшитися перед вибором, бути вищими за обставини і здобувати свої перемоги з допомогою честі, а не важкого свинця, що стає тягарем душі для брехуна.