Серед творів Панаса Мирного є чимало про життя бідних дітей, які змалку зазнавали тяжких злиднів. Саме таким, мені здається, є оповідань: "Морозенко".
Головним героєм цього твору є хлопчик Пилипко визначальною рисою якого є величезна любов до матері. На превеликий жаль, оповідання закінчується трагічно, але не про смерть думав хлопчик, коли йшов через зимовий ліс до хрещеного батька.
Напередодні Нового року в родині Катрі та Пилипка закінчилося все їстівне. Але ж свято?! ХЛОПЧИку захотілося зробити приємне матусі: "І який він радий, що прокинувся зарані, який веселий, що мати не чула, як він встав, узувся, одягся і вийшов. От якби йому так і повернутися, щоб мати ще спала. Він би багаті приноси положив на столі, а сам би приліг біля неї". Так мріяв Пилипко, але не так сталося як бажалося... Вчинок хлопчика, який призвів до смерті його і матусі, не можна засуджувати. У Пилипка можна повчитися рішучості та сміливості, адже він не злякався Морозенка. Чому? Мабуть, ним керувала любов до матусі, бажання влаштувати їй справжнє свято. На що тільки не здатна людина, яка по-справжньому любить своїх рідних!