У 60-70-ті роки XVII століття Україна не знала людини, яка б могла зрівнятися за популярністю з Іваном Сірком. Вісім разів Запорозька Січ обирала його кошовим отаманом. Загальне визнання, вдячність і любов сучасників дістав Сірко за свою хоробрість, мужність, відвагу, які поєднувалися з безмежною відданістю українському народові.
Ще за життя Івана Сірка про нього ходили легенди, про його подвиги складали думи і пісні. Образ легендарного отамана змалював і Володимир Малик у романі "Фірман султана".
Іван Сірко — мужній, відважний і хоробрий воїн. Дізнавшись, що яничари пробралися на Січ, він не розгубився. Автор пише: "І тоді почувся сильний голос кошового Сірка.
— До щабель, браття-молодці! До щабель..."
Сірко — справедливий і великодушний навіть до ворогів. Навіть Гаміда, який у нього стріляв, хотів убити, але у чесному бою: "...Якось гидко рубати беззбройного". Іван Сірко зважає на думки козаків, прислухається до їхніх порад. Під час сулу над Чорнобаєм каже: "Хай судить тебе товариство!.. Тож хай ніхто не скаже, що осудив тебе один Сірко! Як скаже товариство, так і буде!" Він дбає про козаків, підтримує їх і допомагає. Кошовий Сірко високо цінує хоробрість, пильність і мужність козацтва. "Кошовий ступив крок наперед, зняв перед товариством шапку: "Честь і слава на віки вічні вам, лицарі непоборні!"
Козаки шанували і любили Сірка, називали його українським Ганнібалом. Прославляючи, висловлювали побажання: "Хочемо і надалі бачити його кошовим!"