Український поет Богдан Лепкий народився 1872 року на хуторі Кривенькім на Тернопільщині в родині сільського священика. Він навчався у Бережанській гімназії, в Академії мистецтв у Відні, ,у Віденському та Львівському університетах. Потім викладав у Бережанській гімназії, в Ягеллонському університеті м. Кракова. Пізніше він був членом гуртка літераторів "Молода муза". Під час Першої світової війни Богдан Лепкий співпрацював із Союзом визволення України, допомагав Українським січовим стрільцям. З 20-х років він мешкав у Кракові.
Богдан Лепкий був письменником, ученим літературознавцем, видавцем. Його спадщина велика і різножанрова. Це поетичні збірки "Стрічки", "Листки падуть", "Осінь", "На чужині", "Доля", "Під тихий вечір" та інші, проза: збірки оповідань "З села", "Щаслива година", "У глухім куті", новели, історичні повісті "Крутіж", "Вадим", "Сотниківна", "Орли", трилогія "Мазепа", мемуари "Бережани"; переклади зарубіжної класики —твори Гейне, Шеллі, Конопницької, Лермонтова, Короленка. Як видавець та літературознавець Богдан Лепкий багато зробив для популяризації української культури в Німеччині та Польщі. Він також є автором відомої пісні "Чуєш, брате мій" ("Журавлі"), музику до якої написав його брат Левко.
Любов до своєї Вітчизни, малої Батьківщини, рідного куточка є одним з провідних почуттів людини, що визначає її як особистість.
Багато народних пісень, казок, легенд, переказів відображають любов до рідного краю.
Особливістю лірики Богдана Лепкого є те, що вона насичена мотивами українських народних пісень.
Вірш "Заспів" — це поетична розповідь про рідний край, чарівне Поділля: "колисав мою колиску вітер рідного Поділля". У свідомості поета виникають і об'єднуються спогади раннього дитинства: материнська колискова пісня, пов'язані з нею перші уявлення про поезію, красу, звуки народних пісень, "підгірської трембіти", вражаюча чарівність народних обрядів ("і веселий спів весільний, і сумний плач похоронів").
Ці почуття поєднуються з гордістю за свій народ, його талановитість, творчі здібності. І тим сильніше ятрять душу поета думки про важку долю поневоленого народу: "Колисав мою колиску крик зневоленого люду".
Де б не знаходився Богдан Лепкий, куди б не кидала його доля, ніколи не забував він про рідний край. Скрізь він відчував свій кревний зв'язок з Вітчизною та своїм народом.
Поезія "Видиш, брате мій..." відображає тугу і сум за Батьківщиною. Вірш побудований на розгорнутому порівнянні: журавлі, що відлітають у вирій, нагадують йому власну долю на чужині, а їхня сумна пісня прощання з — рідним краєм — це вірші поета про Вітчизну:
...відлітають... журавлі у вирій.
Кличуть: кру! кру! кру!
В чужині умру...
Богдан Лепкий був одним із видатних українців, і патріотизм його був гарним прикладом для його сучасників. Таким же він є і для нас.