Змалювання одвічного прагнення народу до волі в історичній драмі "Свіччине весілля" І. Кочерги (3 варіант)

З-поміж усіх творів Івана Кочерги найбільший успіх спіткав ті, що торкаються історичного минулого України: "Фея гіркого мигдалю", "Алмазне жорно", "Ярослав Мудрий", "Свіччине весілля" Драми є вдалим поєднанням історичної достовірності та художнього вимислу. У скарбниці нашої минувшини драматург знаходив часточки, з яких потім майстерно будував твір.

Певну епоху зображення суспільного життя в драмах Кочерги виокремити не можна: автор послідовно торкнувся різних періодів в історії нашого народу. Наприклад, в "Алмазному жорні" описана кривава розправа над учасниками Коліївщини, "Фея гіркого мигдалю" — комедія з часів кріпаччини, але соціальні мотиви тут нечіткі. Особливої уваги заслуговують драматичні поеми "Ярослав Мудрий" і "Свіччине весілля", бо вони є достовірними джерелами пізнання колишньої дійсності українського народу.

У передумові до п'єси "Свіччине весілля" Іван Кочерга розповідає, як колись випадково зіткнувся з мотивом "заборони світла". Він зацікавив драматурга та наштовхнув на створення образу боротьби України за волю через змалювання боротьби людей за світло. У творі згадуються дві грамоти литовських князів, які забороняли ввечері та вночі світити в оселях простих киян. Порушників закону карали. Грамота 1506 року скасувала заборону світла, проте, намагаючись вислужитися, воєвода приховує князівське розпорядження, що викликає протест киян. Боротьбу за світло-волю очолила найбільш свідома частина населення — ремісники. На фоні цього конфлікту з'являється вигаданий автором образ дівчини Меланки, який символізує Україну, що "з тьми віків та через стільки бур" змогла пронести чистоту душі, прагнення любити та бути вільною. Проте смерть дівчини не стосується долі країни, навпаки, драматург підкреслює,що вона стала могутнім поштовхом до нового бою. "Свіччине весілля" — по суті поетична назва визвольного руху XV— XVI століть, невмируща пам'ятка про героїчні подвиги наших співвітчизників.

Іншим твором, що побудований на основі реальних подій, є драматична поема "Ярослав Мудрий". У ній автор вперше звертається до образу історичного діяча. Ярослав Мудрий постає хоч і суворим, але талановитим політиком. У творі викладені події 1030—1036 років, коли великий князь приборкує міжусобні чвари на київських землях, відбиває навалу печенігів. Особлива доля героїв тісно переплітається з долею цілої слов'янської землі. Ярослав Мудрий змальований у п'єсі не лише як мудрий державний діяч, а й як людина, що має свої слабкості. Але князь намагається придушити особисті почуття, щоб віддати всі сили для досягнення високої мети — забезпечення мирного, щасливого життя на соборних землях Київської Русі. Жоден із методів, які використовує "господин" задля виконання поставленого завдання, не засуджується автором. Всі дії виправдовує кредо Ярослава Мудрого — "раніш закон, а потім благодать". У цьому творі драматург доводить, наскільки могутньою силою є люди, об'єднані почуттям патріотизму. Любов до Батьківщини — визначальна риса характеру кожного з персонажів: і реальних історичних осіб, і створених за допомогою художнього домислу героїв.

Драматичні поеми Івана Кочерги допомагають сучасникам пізнати історичне минуле, відчути зв'язок між поколіннями, а головне — навчитися любити рідну землю, цінувати її красу, насолоджуватися кожною хвилиною, проведеною в Україні.