Втіленням творчого пошуку митців стала перша п'єса — "Наталка Полтавка".

Видатний український актор і драматург І. Карпенко-Карий називав цю п'єсу "зразком народної поезії в драматичній формі". Народність "Наталки Полтавки" неодноразово підкреслювали й інші письменники, теаро — та літературознавці. Сюжет п'єси заснований на життєвій ситуації, її образи змальовуються Котляревським живо і реалістично.

Втіленням внутрішньої краси та народної моралі постає у п'єсі перш за все її головна героїня — Наталка: чесна, роботяща і здібна селянська дівчина. У найскрутніших ситуаціях вона, виявляючи розум і винахідливість, зберігає почуття людської гідності, прагне утвердити особисту незалежність та зберігти свою глибоку любов до Петра як найбільшу морально-етичну цінність. її життєва мудрість грунтується на мудрості народній, не випадково у п'єсі з її вуст часто звучать прислів'я, наприклад: "все багатство єсть моє добре ім'я". Це і народна цінність, і її особиста. Вона відкидає матеріальні розрахунки в упорядкуванні особистого життя. Шлюб з нерівнею, на її думку, не може принести щастя — більш заможний чоловік "буде на неї дивитися з презирством і обходитися з нею з неповагою, у пана така жінка буде гірше наймички, буде кріпачкою". Єдине, що може змусити Наталку піти на шлюб без кохання — турбота за долю матері.

Образ останньої втілює суперечність між хорошими намірами, продиктованими вродженою добротою, і реальною дійсністю, мірилом у якій було матеріальне становище людини. Але зображення внутрішнього конфлікту Терпилихи також працює на утвердження ідей автора, як і зображення конфлікту Петра: щирого, правдивого і чесного, але не здатного активно протистояти зовнішнім обставинам.

Петро ладний піти на жертву — віддати нажиту "кривавим по тим копійку" Наталці, щоб пан возний не мав змоги докоряти дружині. За бідність, але не наважується, як Наталка, поламати давні традиції. Та кращі його риси однак роблять Петра гідним кохання такої непересічної особистості, як Наталка.

На відміну від "ідеального", але дещо слабкодухого Петра, ціліснішим і ближчим до справжнього авторського ідеалу зображується бурлака Микола. Характерними його рисами є розвинуте почуття людської гідності, прагнення до незалежності, сміливість, солідарність із знедоленими та життєвий оптимізм. Крім того, саме він висловлює деякі соціальні ідеї Котляревського, саме через його образ висвітлюється авторське ставлення до місцевих можновладців — "хитрих як лисиця" лицемірних крутіїв. Виборний, на його думку, "де не посій, там і вродиться", возного Микола характеризує як "юристу завзятого і хапуна такого, що і з рідного батька злупить".

Так, не лише позитивними прикладами можна утверджувати мораль і красу душі —відверто сатиричне зображення возного і виборного підкреслює чесноти позитивних героїв, як їхні "мудрі" світоглядні заяви контрастують із принципами Наталки, Миколи та Петра. Так, возний ладний виправдовувати свої найогидніші вчинки твердженням, що "всі грішні... і один другого так обманюють, як того треба..", у той час як Наталка та інші практично доводять зворотне шляхетністю вчинків, здатністю до самопожертви.

Але будь-яке словесне пропагування тих чи інших ідей поступається їх опосередкованому утвердженню. Носії кращих моральних цінностей — Наталка, Микола, Петро викликають у читачів або глядачів любов до себе та бажання їм наслідувати. Отже, Котляревський і прямо, і опосередковано оспівує моральну силу народу, високу внутрішню красу простих людей.

Творчість цього видатного митця й сьогодні дає нам естетичну насолоду, а її гуманістичний пафос співзвучний і сьогоднішнім ідеалам, що робить його творчість невмирущою й актуальною.