Сатиричне зображення стяжателів, експлуататорів, міщан у п'єсі "Хазяїн" (4 варіант)

П'єса І. Карпенка-Карого "Хазяїн" присвячена зародженню капіталістичних відносин в Україні. В центрі твору—яскраві представники цього класу. Зокрема, головний герой п'єси— Терентій Пузир.

Яскравою рисою характеру цього "аграрія" є ненаситна жадоба до збагачення. Пузир просто засліплений нею і цілком підкорений їй. Всі його інтереси зводяться до того,як більше розбагатіти. Але ж для чого? Над цим питанням Пузир не замислюється. Він весь знаходиться в полоні процесу "стяжания для стяжания". Пузиреві властиві такі риси, як безчесність, несправедливість, жорстокість, бездушність, деспотичність. Він —некультурна, честолюбна, скупа та жадібна людина. В образі Пузиря автор показує людину, яка переконана в своїй правоті завжди і в усьому. Він вважає себе чесним і справедливим по відношенню до своїх робітників, не помічаючи, що ті голодні і виснажені.

Драматург надзвичайно реалістично і колоритно виписує образ Пузиря. Це представник українських сільських куркулів, які розбагатіли за допомогою різноманітних шахрайських методів, особливо ошукування та експлуатації простого люду; Яскравим підтвердженням цього у тексті є розпорядження Пузиря, яке він дає Ліхтаренкові, своєму економу: "Наділи мужицькі на десять літ в оренду взять! А як мужик зостанеться без землі, роби з ним, що хочеш..."

Але, вже ставши мільйонером, Терентій прагне до ще більшого накопичення капіталу, він постійно вишукує, "де б більше закупить землі, бо скільки б чоловік її не мав — все бракує". Нажива стала стимулом життя Пузиря. І, здавалося, багата людина мала б допомагати біднішим верствам населення. Та де там! Діло доходить до того, що Терентій починає ненавидіти слабких і беззахисних бідняків. "Терпіть не можу цієї бідноти, — каже він Феногенові (своїй "правій руці"). — Як побачу старця, то, здається, тікав би від нього скільки сили". Скнарість мільйонера набула таких розмірів, що він роками носив смердючий, брудний і драний халат, шкодуючи грошей на придбання нового. Як і більшість багатіїв того часу, через прагнення до наживи Пузир зовсім не цікавиться культурним життям. При всій своїй заможності він відмовляється пожертвувати гроші на пам'ятник І. П. Котляревському. Звісно, бо ж треба витрачатися, а він звик брати участь лише у здобутті грошей. "Чудні люди! — каже він.— Голодних годуй, хворих лічи, школи заводь, пам'ятники якісь став!.." Так, він перший дізнається про недорід (і як наслідок цього — голод) під Херсоном і вже будує плани наживи на людському горі: за безцінь купити худобу у селян.

Але Терентій не один іде до мети безмежного багатства. В цьому йому допомагають підручні. Феноген — схильний до лакейства, плазування, догоджування своєму "хазяїну". Він в усьому прислужує Пузиреві. Такі, як він, користуються правилом: "плазуй і наживайся". Ліхтаренко, який більш за все на світі полюбляє гроші. І здобуває він гроші жорстокими, підлими і нечесними способами. Його життєве кредо: "не ти візьмеш, у тебе візьмуть", Інший економ Зеленський не має такої безжалісності та спритності, як Ліхтаренко. Його дії щодо селян мають поміркований характер. Саме за це й не любить його Пузир.

За такої ситуації в самій родині Терентія назріває конфлікт, виникають суперечки з наймитами. Але хазяїн-мільйонер, захоплений Єдиною метою — наживитися, не звертає на це уваги; врешті-решт він помирає в момент найбільшого розмаху своїх шахрайських дій.

Завдяки яскравій індивідуалізації Пузир та його помічник виступають перед нами як живі конкретні люди. Тому образ Пузиря посів почесне місце серед "стяжателів", відомих у світовій літературі.