Україна в огні — неприхована правда про війну
Олександр Довженко в своєму "Щоденнику" записав: "Мені важко од свідомості, що "Україна в огні" — це правда. Прикрита і замкнена моя правда про народ і його лихо". І сама назва твору "Україна в огні" готує читача зустрітися з трагедією народу, печаллю, сумом і смертю.
Не можна спокійно читати Довженків опис: "Високе полум'я гуло у саме небо, тріщало, вибухало глухими вибухами, і тоді великі солом'яні пласти огню, немов душі українських розгніваних матерів, літали в темному димному небі і згасали далеко в пустоті небес... Горіло все... Усе гинуло..." І таких жахливих картин пожеж у кіноповісті багато, за їх допомогою автор хоче показати страждання своєї країни, муку її синів і дочок, трагедію держави. "Світе мій убогий! Де на тобі пролилося стільки крові, як у нас на Україні? Де стільки передсмертних криків, сліз, відчаю? Горе розлилося по недобитих вокзалах", — читаємо у кіноповісті і бачимо сплюндровану землю, безутішних матерів та вдів, відчуваємо їхнє горе.
"Україна в огні" не сподобалась Сталіну, бо в ній — розповідь про війну, яка болем озивалася в серці кожного, бо не співав О. Довженко слави "батькові народів", бо гіркими сльозами плакав над долею українського народу. Жіночі образи твору символізують долю України, розтерзаної фашистами. А доля родини Лавріна Запорожця — це доля всього українського народу, мужнього, нескореного і героїчного, адже навіть ворог високо цінує мужність цього народу.
О. Довженко, як безпосередній свідок і учасник фронтового життя, усвідомлюючи руйнівну суть війни і маючи геніальну здатність оцінювати реальну дійсність у нерозривній єдності минулого з майбутнім, засуджує війну і уславлює народ-переможець, схиляється перед його мужністю і героїзмом. Кожним рядком кіноповісті він показує безглуздість війни та її жахливі наслідки. Читаючи твір, переосмислюєш мудрі слова митця: "Багато благородної праці, багато ласки, добра і доброї згоди треба збагнути, знайти і принести в життя, щоб загоїти якось душевні каліцтва і рани людські".