Довженко Олександр

О. Довженко згадував, що в той час він нічого не знав про комунізм, Маркса, не дуже цікавився політикою і "увійшов у революцію не тими дверима".

У дитинстві його мрійливість і уява були такими сильними, що йому іноді здавалося, що існує два життя — реальне і уявне. Пристрасті до чогось одного не було, йому хотілося займатися різними речами, опанувати різні професії. Хлопцеві здавалося, що він усе зможе.

Батьки були неписьменні. Дітей у сім'ї було багато — чотирнадцять, але дванадцятеро померли ще в дитячому віці.

У старій хаті, яка була схожа на печерицю, що вросла в землю, жили ще дід Семен і прабаба Марусина. Мати Олександра Петровича вважала, що і прабаба, і дід, і чоловік понівечили її життя. У хаті часто зчинялися сварки, були часом і бійки, бо батько пив, лаявся, бив посуд. Та уже в зрілому віці Довженко з теплотою згадував свої дитячі роки, адже саме з тих літ він виніс любов до рідної землі, до людей.

У Одесі він відвідував зйомки фільмів і побачив, що і гра акторів, і робота режисера дуже погані. Довженко зрозумів, що він це зможе зробити набагато краще, і на тій же кінофабриці взявся до роботи: писав кіносценарії, ставив фільми. 1928 року фільм "Звенигора" здобув Довженкові визнання і світову славу. Далі були фільми, створені на Київській кіностудії: "Арсенал", "Земля", "Аероград", "Іван", "Щорс".

У листопаді 1956 року розпочалися зйомки фільму "Поема про море", а 25 листопада 1956 року Олександр Петрович Довженко раптово помер. Цю кіноповість у 1958 році екранізувала Ю. Солнцева, 1959 року фільм здобув Ленінську премію.

У 1932 році, до 15-ї річниці Жовтневої революції, О. Довженко ставить свою першу звукову стрічку — фільм "Іван". Фільм зазнає численних несправедливих нападок, його знімають з екрана, а Довженка звільняють з роботи. В умовах парт-свавілля він не міг ні писати, ні знімати. І коли йому "порадили" покинути Київ і оселитися у Москві, він у момент втрати душевної рівноваги погодився на це, ще не відаючи, що розлука з Україною — вже назавжди.

У Харкові О. Довженко співпрацював із кіноорганізацією ВУФКУ. Він написав сценарій для дитячого фільму "Вася-реформатор" і надіслав його на адресу Одеської кіностудії, а невдовзі отримав схвальний відгук і пропозицію працювати режисером. У 1926 році він переїхав до Одеси і поринув у режисерську роботу.

В українській літературі творцем жанру кіноповісті був О. Довженко — видатний кінорежисер і письменник. Дві мистецькі стихії — література й кіно—поєдналися в його душі, народивши своєрідну художню форму, що несла в собі риси кіносценарію і повісті.

Ознаками кіносценарію є фрагментарність, монтажна композиція, лаконізм діалогів, динамізм сюжету. Ознаки повісті — епічний принцип зображення життя, метафоричність, авторські відступи, яскраві пейзажні картини...

"Звенигора" (1928 p.). Фантастично-символічний і реальний плани дії, химерно переплітаючись навколо наскрізного героя — шукача скарбу діда Невмирущого, що живе вже друге тисячоліття, відтворювали біографію України, підводили до висновку про надзвичайність її історичного шляху...

"Земля". 1958 року на всесвітній виставці кіномистецтва у Брюсселі найповажніші кінокритики і кінознавці з двадцяти країн до переліку дванадцяти найкращих фільмів світового, кіно внесли і Довженкову "Землю".