Доля народу крізь призму авторського бачення в кіноповісті О. Довженка "Україна в огні"

Олександр Довженко — самобутній кінорежисер, фундатор поетичного кіно, визнаний світом митець. Його режисерська майстерність особливо яскраво виявилася в кіноповістях, яким притаманне поєднання високого романтичного злету думки з проникливим аналізом реальної дійсності, реалістичних подробиць з узагальнено-символічними образами, епічної розповіді та "вогняної патетики"."Україна в огні" — це крик болю, це перше, гостре, вразливе сприймання фашистської навали. Довженко створив єдину натхненну книгу про народ, його героїчний подвиг, його страждання й трагедії, його перемогу. Його душу розпалюють великий біль і гнів, адже митець на власні очі бачив Україну, загарбану ворогом, бачив відступ радянських військ, німецьку окупацію. Митець діалектично осмислює саму війну, полемізує з однобічними й поверховими поглядами на неї. Розкриваючи героїчне, Довженко розкривав і низьке, слабодухе, явища людської малості, ницості, страху, роздумував над їхніми причинами, які вбачав у недостатності виховання історією, у бракуванні національної самосвідомості.

У цій кіноповісті письменник створив низку глибоко народних, національно своєрідних характерів та образів, переосмисливши поетику народної творчості. Це насамперед багатий і славний рід Лавріна Запорожця, колоритні характери Купріяна Хуторного та Василя Кравчини.

Образ Лавріна Запорожця виписаний яскраво і соковито. Він згодився на пропозицію німецького полковника Ернста фон Краузе і став старостою і окупованому селі. Але, як справжній син свого народу, Лаврін не зрадив Батьківщини — він веде подвійну гру: служить німцям і одночасно підтримує зв'язки з підпіллям. Саме завдяки його діяльності провалилася справа з вивезенням тополівських дівчат до Німеччини, серед яких була і його донька Олеся. Запорожець-батько не здається ворогам: у двобої із зрадником Забродою Лаврін перемагає, закрутивши навколо шиї негідника дротяний смертельний вузол. І саме від руки хороброго і відчайдушного українця помирає Людвиг Краузе, син німецького полковника. А коли Запорожець тікав з полону, він думав не тільки про себе, а допоміг врятуватися й іншим полоненим. Епізоди та образи твору Довженко-художник змальовує з якнайбільшою конкретністю, прагнучи масштабного охоплення грандіозних героїчно-трагічних подій.

Доля українських жінок в окупаційному режимі узагальнена в образі Олесі Запорожець. Вона тонка й обдарована натура. Поєднавши свою долю з Василем Кравчиною, вона до кінця залишається вірною йому. Її відвага, стійка відчайдушна вірність собі і Батьківщині перевіряються у багатьох поневіряннях на фашистській каторзі: "Багато лихих надзвичайних вітрів носило її, мов піщинку в пустелі. Багато горя і бруду з трудних кривавих шляхів і переплутаних стежок прилипло до молодого її тіла і душі. Не раз і не два кричало, розгиналося, горіло огнем у грудях дівочих її сумління під тиском мерзоти і невблаганного насильства на широкому терені аморальності й занепаду". Довженко показує, як вогонь війни охопив не тільки міста і села України, але й душі людей, випаливши все світле і чисте, що в них було. Однак Олеся, сильна та вольова особистість, змогла вистояти і пройти цей важкий шлях до кінця. Вона повернулася в Україну і дочекалася свого нареченого. В образі хороброго Василя Кравчини розкриті найкращі риси українського народу — героїзм, прагнення до волі, висока духовність та багатий внутрішній світ. Митець бачить і оспівує героїзм людини, яка стала на оборону своєї Батьківщини, справедливість її помсти й кари, але він бачить також і страшну трагедію народу, нищівний вплив війни на душу людини, адже "людина народжена для радості, праці, для братства", а не для загибелі.

Кіноповість "Україна в огні" — твір про трагедію українського народу у Великій Вітчизняній війні. Однак письменник засуджує не тільки пекучий вогонь насилля і жорстокості німецьких загарбників. У цьому високохудожньому творі Довженко зачіпає заборонену тему — проблему колективізації, її руйнівного впливу на український народ. Він гостро засуджує більшовицьку концепцію класової боротьби, яка породила репресії, моральне спустошення душі, догматизм і бездуховність. Україна опинилася в огні фашистського полону, але цей вогонь посилює ще й більшовицький терор. Довженко не оминає гострих проблем, устами героїв запитує самого "вождя" (Сталіна), як же сталося, що не "б'ємо ворога на його території" і цілий народ український віддано на заклання.

У цій широкій епічній кіноповісті узагальнена картина війни, осмислена доля людини й народу в світлі великої перемоги. "Україна в огні" — той безсмертний твір Довженка, який назавжди залишиться документом епохи, що засвідчив високий патріотизм і широчінь національного мислення автора.