Світ уявлень і вражень малого Сашка (за фрагментами повісті Довженка "Зачарована Десна")

ДОВЖЕНКО ОЛЕКСАНДР

(1894-1956)

Народився в с. В'юнище на Чернігівщині. Навчався у Сосницькому міському училищі, Глухівському учительському інституті (з 1914 по 1917роки вчителював у Житомирі), комерційному інституті, Академії мистецтв. Обіймав посаду секретаря Київського відділу народної освіти, посаду комісара Першого театру УРР ім. Т. Г. Шевченка. У 1921 році його було відряджено на дипломатичну роботу спочатку до Варшави, а потім до Берліна. Деякий час мешкав у Харкові, де працював художником-ілюстратором. У1926 році переїздить до Одеси, там на кінофабриці знімає свої перші фільми. З перших днів Великої Вітчизняної війни йде на фронт військовим кореспондентом. З 1943 року — мистецький критик московської преси. З 1944 року працює на "Мосфільмі".

Прозаїк, кіносценарист. Найвідоміші твори митця: кіноповісті "Земля" (1930), "Арсенал" (1929), "Україна в огні" (1943), "Повість полум'яних літ" (1944), "Поема про море" (1956), автобіографічна повість "Зачарована Десна" (1957), "Щоденник" (1941-1956).

Світ уявлень і вражень малого Сашка

(за фрагментами повісті Довженка "Зачарована Десна")

Коли читаєш рядки повісті О. Довженка "Зачарована Десна", то неначе дивишся на все очима Сашка. Він ще не встиг пізнати дорослий світ, і тому для нього все навколишнє — велике, таємниче й дивовижно-захоплююче. Навіть смерть, страшна, невблаганна смерть — це радість: "Яка то радість, коли помирає прабаба!" На поминах дитина могла досхочу наїстися...

Допитливий малий Сашко — дуже мрійлива дитина з неабиякою уявою. Пізнаючи світ, він поринає у нього з головою. Безмежність Всесвіту сприймається хлопчиком як щось звичайне, і все, що оточує його, здається, ніби існує вічно: "Хата ніби виросла із землі, ніби ніхто її не будував".

Для Сашка в його очах все жило подвійним життям, навіть потворне містило в собі частинку прекрасного. В повісті з'являється образ коней, які в уяві хлопця були красивими і сильними. Насправді ж вони були худі та коростяні, працювали весь вік і помирали за роботою.

Таким же "подвійним зором" бачимо ми і батьків малого Сашка. Батько був чоловіком, з якого можна було писати богів чи апостолів, — з великими дужими роботящими руками та розумними сірими очима. Для Сашка він був чоловіком незвичайним: "...скільки крилося у ньому багатства", але топив свою тугу в склянці горілки через злиденність життя. Знедолена мати, яка поховала 12 дітей, прекрасна своєю душею та роботящими руками.

Дивовижні уявлення і враження Сашка переплітаються, стають схожими на казку, в якій головні герої складають єдиний образ народу. Того народу, складовою частиною якого так гостро відчував себе О. Довженко.