Правда про янгола, "блакитну дитину" (за твором А. Дімарова "Блакитна дитина")

Дуже часто батьки, щоб виховати нас чемними, добрими та порядними, ставлять у приклад зразкову поведінку інших або самих себе. Роблять вони це з найщиріших міркувань, іноді не замислюючись, що їхнє янголятко не зможе захистити себе в якихось складних ситуаціях.

А. Дімаров спробував написати правду про свої дитячі роки, показати, що він не був "блакитною дитиною". Чому виникло таке рішення? Усе дуже просто! Автор говорить, що, наводячи як приклад його зразкову поведінку в дитячі роки, дружина таким чином намагалася виховувати їхнього сина.

Назва твору "Блакитна дитина" — іронічна, а час, зображений у ньому, охоплює дуже складний період нашої історії від кінця 20-х до 1941 року. А. Дімаров, зображуючи світ очима-головного героя свого твору Толика, зображає ту тяжку епоху. Перед читачем через призму дитячого сприйняття проходять картинки того життя: убога хата, напівголодне існування родини, тяжка праця матері — все це не здавалось юнакові чимось неприроднім. Трагізм епохи розуміємо ми, представники іншого покоління. З окремих деталей складається картина злиденного побуту сільської вчительки та її синів.

Але не лише горе, а й дитячі радощі зображені в повісті. Головний герой із когорти шибеників. Він пустун і фантазер: то набере до рота жабенят, то влаштує стрілянину в брата з рогатки. Таких пригод із Толиком трапляється безліч, бо він не любить Одноманітної роботи, йому не цікаво полоти бур'ян просто так. Сокирою, як шаблюкою, він січе вражі голови з пліч, рубаючи підряд і бур'ян, і помідори. А інколи може бути просто нестерпним ледарем і розбишакою. Наприклад, зрізав ґудзики з єдиної святкової сукні матері і програв їх; розвалив комин, б'ючись з братом. Хто знає, що вийшло б з нього, якби не книги. Читаючи їх, То-лик мандрує далекими країнами, бореться з розбійниками, захищає добро й перемагає зло. Книга стає для нього мудрою порадницею, формує важливі морально-етичні принципи. Саме вона загартувала тіло й дух юнака, коли той служив в армії і проходив школу молодого бійця. А потім, коли почалася війна, дала змогу втриматися "на коні", вистояти і перемогти фашизм.

Головний герой повісті "Блакитна дитина" став справжнім чоловіком, бо основи сімейного виховання базувалися в родині Толі на повазі до праці, до старших, на совісті, здатності до співпереживання та людяності.