Людина є часткою природи, але всесильною. На неї покладена відповідальність за збереження всього живого на землі.
В основу оповідання "Лось" відомого українського письменника Є.Гуцала покладені справжні факти. На початку твору перед нами постає красень-лось: "Це був великий звір з широкими грудьми, які легко здималися од дихання, його груди нагадували низькорослий кущ, із якого обнесло листя". Тварина потрапила в біду. Лід на річці не витримав ваги лося, і він провалився у величезну ополонку. На щастя, з'явилися хлопці, які заходилися рятувати тварину. Старший узявся рубати лід, ,а молодший дуже хвилювався і зітхав, "нетерпляче бив себе по стегнах". Хлопці ризикували своїм життям, щоб врятувати з води лося. Автор показує, що любов дітей до природи не обмежується лише спогляданням її краси. Вони рятують лося, виступають проти браконьєра. Тим самим хлопчики утверджують свою активну життєву позицію вставленні до природи.
Болем відлунює постріл у серцях дітей, коли куля браконьєра, дядька Шпичака, звалила величну тварину. Автор засуджує жорстокість деяких людей, що байдужі до всього прекрасного, прагнуть тільки наживи.
В оповіданні "Лось" возвеличено перш за все добро. Ставлення до природи — це ставлення людини до самої себе, до майбутнього. А збереження фауни і флори рідного краю цілком залежить від совісті кожного.