Іван Багряний і його прозова спадщина

Моя душа від. природи —

це душа поета і митця.

І. Багряний

Іван Багряний залишив нам велику спадщину — твори різних жанрів: романи, повісті, публіцистику. Більшість з них написані за межами рідного краю і дійшли до нас вже після того, як на Україні з'явилися перші паростки демократії.

Серед спадщини найбільшої популярності здобули романи, які почали вивчати і в школі. Серед них — "Тигролови" (1944) і "Сад Гетсиманський" (1950).

В основу першого роману покладено біографічний матеріал: відбування заслання на Далекому Сході. Головний герой роману — Григорій Многогрішний. Він увібрав багато рис характеру, притаманних письменникові.

Твір "Тигролови" — кращий зразок романтично-пригодницького роману. Його сюжет захоплюючий і динамічний. Поїзд-експрес мчить на Далекий Схід, цей чарівний край. Охотське море. Тайга. Тундра. Звіроловство... Романтика.

У поїзді серед зеків, які розважаються й милуються краєвидами. Многогрішний. У нього вирок страшний — 25-річне ув'язнення.

Григорій тікає з поїзда (у 1935 році), з Далекого Сходу, де був на "вільному" поселенні, втікав і Іван Багряний). Герой-втікач попадає на розкішний острівець у тайзі, що має назву "Зелений клен". На цьому острівці живуть українці, втікачі й вигнанці, які під час колективізації і політики непу були розкуркулені радянською владою. Тут вони створили свою державу, свій світ гармонії, духовного єднання з природою. Втікача Григорія Многогрішного приймає до себе родина Сірка. Всі члени родини оточують його любов'ю і шаною. Григорій закохується в дочку Сірка Наталку (без такої колізії неможливий жоден твір романтичного стилю). І хоч коханню автор приділяє значну увагу, однак сюжет роману далекий від сентиментальності. Проживаючи у чужій родині і ніби поєднавшись з природою, Григорій не може звикнути до того, що старий Сірко виловлює в тайзі тигрів, цих гордих і незалежних звірів. У двобої з тиграми Сірко відчуває себе таким же гордим і незалежним. Через роздуми Григорія розкривається символічне змалювання процесу "полювання на тигрів". Люди не вбивають тигрів. Тигролови І. Багряного — це українці, які протистоять силі зла, їхнє протистояння не вимагає крові. Зло в романі уособлене в образі майора НКВС Медвина. Медвин хоче вбити Григорія, але перемагає в сутичці останній.

Ідея роману — віра в перемогу добра.

Життєві тортури не зламали Івана Багряного. Він до останніх днів зберіг чистоту душі. Був сильною і надзвичайно мужньою людиною. Завжди тримався стійко й мужньо, тому і герой його Григорій Многогрішний не міг бути іншим, бо ".. .великим, вопіющим і страшним документом радянської дійсності" назвав В. Винниченко другий роман І. Багряного "Сад Гетсиманський".

Цей твір також романтичний. Головний герой — Андрій Чумак. Він — в'язень, перебуває в тюремній камері. Через реальні картини слідчого ізолятора і тюремної камери письменник розповів світові про страшні застінки НКВС у "квітучій Країні Рад". Автор створює апокаліптичний світ безправ'я, нелюдських знущань і принижень. Цей страшний світ протиставляється духовному світові Андрія Чумака. Показуючи стан Андрія, душевні муки, страждання, І. Багряний досить майстерно демонструє опір добра злу, акцентуючи при цьому увагу на чистоті української моралі, високому рівні менталітету. У цьому романі І. Багряний приділяє увагу силі родинних стосунків. Пам'ятаєте у Ю. Яновського: "Тому роду нема переводу, в якому браття шанують згоду". Розумінню ідеї роману сприяє його пісенний зачин, він поглиблює розуміння психології репресованого Андрія.

Гетсиманський сад — місце передсмертних мук і молитв Христа. Цей сад є контрастом до тих обставин, в яких перебуває Андрій Чумак.

Багато страждань, зневіри, розпачу, та все ж Андрій перемагає все, витримує тортури й знаходить у собі сили зберегти людську і гідність.

У цьому творі, як і попередньому, Іван Багряний досліджує проблеми добра і зла, любові і ненависті, вірності і зради, батьків і дітей, збереження роду. І все це в ім'я справедливості. У своєму передсмертному листі в серпні ] 963 року І. Багряний писав: "Моя душа не пристосована таку мерзоту витримувати — немає панцира, та все це я мушу витримати. Мушу!"

І він витримав і повірив в те, що добро переможе. На його могильному надгробку в Німеччині слова: "Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами". У цих словах — зміст життя І. Багряного і його героїв.