Демонологічні мотиви в романі-баладі В. Шевчука "Дім на горі"

Демонологічна образність роману-балади "Дім на горі" зумовлена впливом бароко.

У циклі "Голос трави" письменник використав багато міфологічних образів: домовик, чорт, лісовик, відьма, потерчата, перелесник, чаклунка. Але письменник не просто запозичує образи, а інтерпретує їх, завдяки чому вони органічно вплітаються у сюжет твору. Наприклад, пришельці, які "з’являються бозна-звідки" перед жінками Дому, подані в романі як демонологічні істоти. Вони сірим птахом спускаються з неба, перетворюються на чоловіків і намагаються спокусити жінок Дому. Якщо зваблення вдається — народжуються дивні хлопчаки, "доля яких майже завжди була сумна". Це демонологічні хлопчаки. У новелі "Дорога" постає перед нами домовик-невдаха з комплексом "білої ворони", якого тягне до мандрів. Нечистий постає перед нами добрий: "У світі повинні бути відповідності, інакше він не триматиметься купи. Світ без гармонії ні до чого, бо, коли порушиться в ньому одна ланка, розсиплеться на сміття". В оповіданні "Дорога!" В. Шевчук вивів досить своєрідний образ народної демонології — домовика. Господар наклав на себе руки саме тоді, коли домовик покинув маєток. А втік домовик через дорогу, що витікала з маєтку й губилася між ночі: "Мене зачарувала ця дорога... А коли домовиків зачаровують дороги, стаються нещастя. Домовики мусять думати про дім, а не про дороги..."

Використовуючи народну демонологію, письменник намагається проникнути її глибинний зміст давніх уявлень народу, осмислити усталені фольклорні образи, наповнюючи їх сучасним змістом.

Загадкові демонічні сили діють у кожній з тринадцяти новел другої частини роману. Вони є невід’ємною часткою того світу, який оточує людину, спонукає її до протистояння, боротьби. Наявність демонічних сил надає сюжету динамічності, напруженості, робить його захоплюючим. Особливістю демонічних образів роману можна назвати те, що вони не завжди уособлюють зло, хоча їх наявність викликає почуття страху, тривоги, непевності, неминучого драматизму. Ці почуття пронизують всі оповіді, які закінчуються трагічно.

Демонологічні образи в романі стають втіленням того чи іншого стану людини, частиною його "живого Я" — доброго чи темного, яке переливається в людському єстві і перебуває в постійному змаганні.