Вічна тема у мистецтві — тема влади землі над людиною

Повість "Земля" Ольга Кобилянська закінчила 1901 р. і присвятила її батькові — Юліанові. Про задум створити твір такої тематики сама письменниця в автобіографії "Про себе саму" (1912 р.) писала: "Факти, що спонукали мене написати "Землю", правдиві. Особи майже всі до одної також із життя взяті". Отже, в основі твору — реальна подія, що сталася восени 1894 р. в селі Димка, Глибоцького повіту на Буковині. У сім’ї селянина Костянтина Жижіяна брат убив брата, для того щоб залишитися єдиним спадкоємцем батьківської землі. Родину, у якій сталася ця трагедія, письменниця добре знала особисто. Тому подія надзвичайно схвилювала О. Кобилянську, і вона вирішила художньо осмислити її.

До появи повісті О. Кобилянської селянська тематика була широко розроблена як в українській літературі (твори І. Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, В. Стефаника), так і в зарубіжній ("Селяни" Оноре де Бальзака, "Селяни" В. Реймонта, "Земля" Е. Золя, "Влада землі" Г. Успенського та ін.).

В однойменному романі талановитого французького митця Е. Золя змальовано реалістичні картини життя селян. Наполеглива виснажлива праця не дає можливості позбавитися злигоднів. Щоб хоч якось прожити, селяни обробляють свої невеликі шматки землі. Власницька психологія роз’єднує їх, стає причиною дикості їхньої моралі. Намагання за будь-яку ціну втримати землю штовхає селянина Бюто та його дружину Лізу до злочину: вони вбивають батька Бюто, старого Фуана, та сестру Лізи Франсуазу.

Реалістично змальовуючи умови існування французького села, Золя, однак, згустив темні фарби в зображенні селян. Лейтмотивом його твору є думка, що земля не завжди відповідає селянину взаємністю — "Яка ж вона байдужа і невдячна, ця земля!"

Якщо у Бальзака в "Селянах" показана диференціація села, зародки класової боротьби, то світ селян Золя замкнутий сімейним колом, у якому ведеться жорстока війна за землю. У ньому не показано позитивні риси французького селянства.

На відміну від Еміля Золя, що, за словами Івана Франка, "з гідною подиву гнучкістю підгледів найдрібніші деталі життя і побуту селян, їхньої мови та вчинків, але не вглибився в душу селянина", Ольга Кобилянська у повісті "Земля" зуміла розкрити внутрішній світ героїв, показати поетику селянської душі, гостро поставила проблему стосунків "земля — людина" і оригінально її розв’язала. Чи не вперше в світовій літературі письменниця показала не згубну, а рятівну владу землі, бо саме зв’язок людини з землею рятує людину, неосвічену, відірвану від здобутків культури, від темних інстинктів, що переповнюють її, від того, що називається "гріхом", бо земля для українського народу завжди була не тільки годувальницею, а й вихователькою, джерелом моральності, духовності та естетизму.