Тема влади землі над селянином належить до вічних тем у мистецтві. Вона сягає міфології античних часів. Деметра, грецька богиня родючості і землеробства, навчила людей, як обробляти лани під зернові культури. У 19 ст. цю тему порушували французький письменник Оноре де Бальзак ("Селяни"), польський – Владислав Реймонт ("Селяни"), німецький – Вільгельм Поленц (трилогія "Сільський священник", "Селяни", "Могильник"), російський – Гліб Успенський ("Влада землі"), а також українські – Іван Нечуй-Левицький, Панас Мирний, Василь Стефаник та інші.
Якщо у творах зарубіжних митців селянин – об'єкт співчуття, знедолена людина, за якою з далекої відстані спостерігає "об'єктивний" і "байдужий" наратор, то в "Землі" Ольги Кобилянської – суб'єкт творення внутрішнього світу, який виростає немов із землі й змальовується крізь призму вірувань, забобонів, дії чар, приворотного зілля, ворожби, снів, передчуттів, містичних явищ.