Павло Тичина є одним з найулюбленіших поетів нашого народу. Великою майстерністю відзначений вірш "Гаї шумлять...", в якому струменить захоплення людини красою природи рідного краю. У поезії використані образи, що часто зустрічаються в народних піснях: гаї, ріки, ластівки, хмари:
Гаї шумлять —
Я слухаю.
Хмарки біжать —
Милуюся.
Милуюся-дивуюся,
Чого душі моїй
Так весело.
Відтворюючи красу рідного краю, П. Тичина викликає в нашій уяві дзвін, думки:
Гей, дзвін гуде —
Іздалеку.
Думки пряде — над нивами.
Безмежні поля порівнюються з морем, що купають людину у хлібних нивах-приливах. Відчувається світло золотосяйного сонця, яке сипле на землю промені на поверхні ріки.
Хвалебний гімн на честь природи переростає в поезії в гімн людині.