Павло Тичина — Гаї шумлять... (аналіз, паспорт твору)

Літературний рід: лірика.

Жанр: вірш.

Вид лірики: пейзажна.

Напрям, течія: символізм, модернізм.

Рік написання: 1913.

Тема: зачарованість природою України, усвідомлення себе як вільної, безтурботної її частинки; злагода поєднання рідної природи й почуттів ліричного героя. 

Ідея (основна думка): щастя людини в єдності з навколишнім світом, в умінні помічати його красу; для кожного особисто материнський край ‒ наймиліший.

Провідний мотив: захоплення красою українських краєвидів, оспівування її.

Віршовий розмір: двостопний ямб; у рядку повних дві стопи; закономірність — ненаголошений склад чергується з наголошеним.

Кількість строф: 4.

Вид строфи: семивірш (септима).

Римування: абаббаб.

Схема складів, стопів (U – ненагол. гол., _/ ‒ нагол.):

  U_/  U   _/

Гаї шумлять  а

 U    _/ UU

Я слухаю   б

     U    _/   U  _/

Хмарки біжать   а

   U _/ U U

Милуюся   б

    U _/U U    U _/U U

Милуюся-дивуюся   б

     UU   U   _/  U _/

(Чого) душі моїй  а

  U    _/ U U

Так весело   б

Точні рими: шумлять – біжать, милуюся-дивуюся, гуде – пряде, нивами – приливами, іду – жду, зворушений – голублячий, співаючи – кохаючи, гай – край, золото – поколото, ріка — музика .

Художні засоби:

Епітети: іду зворушений, шепіт голублячий, жду співаючи, душі весело, нивами-приливами.

Метафори (персоніфікації, або уособлення): гаї шумлять, хмарки біжать, дзвін гуде, думки пряде, мріє гай, горить-тремтить ріка.

Порівняння: купаючи мене, мов ластівку; неба край – як золото; мов золото-поколото; ріка, як музика. 

Асонанс (повторення однакових голосних звуків): "Милуюся. Милуюся-дивуюся", "Над нивами. Над нивами-приливами", "Співаючи. Співаючи-кохаючи", "Як золото. Мов золото-поколото", "Ген неба край".

Повтори: милуюся-дивуюся, нивами-приливами, співаючи-кохаючи, золото-поколото, горить-тремтить.

Образи:

Зорові: гаї, хмарки, дзвін, ниви, ластівка, трави, річка, край неба.

Слухові: шумлять гаї, гуде дзвін, співаю, шепіт трав, музика. 

Кольорові: мов золото (неба край, ріка).

Проблематика: людина і природа; плинність часу; взаємозв'язок усього живого; гармонія та єдність.

Художньо-стильові особливості. Форма вірша утворює розмаїтну калейдоскопічну й, попри це, ладно-єдину рухливу картину живого всесвіту природи; зворушливий настрій вірша, зі свого боку, пробуджує відчуття спокою та миру.

Примітки та корисна інформація.

Літературний герой, чий щирий та світлий внутрішній світ простежується у творі, ‒ сам автор.

Пора року ‒ літо.

Поет припускає, що, занурившись у природу, можливо віднайти свою приналежнісь.

Змалку П. Тичина виявив неабиякий хист до музики і малювання. В роки навчання в духовній семінарії диригував хором, грав в оркестрі; одним з улюблених інструментів його був кларнет. Цікаво, що створений Тичиною власний поетичний стиль ‒ самобутня версія символізму, базована на поетиці Гр. Чупринки з впливом німецького експресіонізму та інфантилізму ‒ отримав назву "кларнетизм".