Майже у всіх своїх віршах Т. Г. Шевченко прагне побачити, яким буде майбутнє його Батьківщини, як буде жити український народ.
В уяві поета вимальовується то щаслива і спокійна картина тихої української ночі:
Чорніє поле, і гай, і гори,
На синє небо виходить зоря.
Іноді він бачить старий Дніпро, який
Красується, любується
На всю Україну.
А понад ним зеленіють
Широкії села...
Але на фоні прекрасної природи пани пригноблюють трудівників, роблять життя простих людей нестерпною мукою. Тільки подолавши панський гніт, а також знявши кайдани ворогів, зможуть люди досягнути щастя. Т. Г. Шевченко закликає співвітчизників окропити волю "вражою злою кров'ю", збудувати велику сім'ю, вольну і нову. Письменник мріє про те, щоб на Україні були веселі люди у веселих, широких селах. Він вірить, що ця мрія стане реальністю, як тільки люди скинуть ярмо, відчують себе вільними людьми, а не худобою.
Твори Тараса Григоровича Шевченка не втратили своєї актуальності і сьогодні. Його мрії про щасливе майбутнє України здійснилися ще не повністю. Їх реалізація залежить від кожного з нас, від того, наскільки ми відчуваємо себе вільними громадянами.