Образ жінки-матері у творах Тараса Шевченка

Образ жінки-матері у творах Тараса Шевченка

Три тяжкие доли имела судьба...

И первая доля — с рабом повенчаться;

Вторая — быть матерью сына раба

И третья — до гроба рабу покоряться.

И все эти тяжкие доли легли

На женщину русской земли.

/ М. О. Некрасов /

Перша половина ХІХ століття. Росія — під чоботом самодержав ства, у ярмі кріпаччини стогнуть люди. Кріпака можна продати, поміняти на собаку, до смерті засікти різками за найменшу провину, забрати у солдати. Та найбільш трагічна доля жінки-селянки, особливо — матері-кріпачки. Т. Г. Шевченко бачив це з дитинства.

Там матір добрую мою

Ще молодую у могилу

Нужда та праця положила...

А сестри... Сестри, горе вам,

Мої голубки молодії.

Для кого в світі живете?

Ви в наймах виросли, чужії,

У наймах коси побіліють,

У наймах, сестри, й умрете.

("Якби ви знали, паничі...")

Пережив поет втрату коханої Оксани, яку спіткала доля Катерини. Знав багатьох нещасних жінок. І доля матері-страдниці стає одною з провідних тем його творчості (мабуть, другою після теми боротьби).

Страждає героїня вірша "Сон", яка збирає урожай з панської ниви, а власне дитя покинула без догляду "у холодку під снопом".

Йому боляче бачити, що:

...А онде під тином

Опухла дитина голодная мре,

А мати пшеницю на панщині жне...

("Сон")

Мати Лілеї "... все журилась... і плакала"

...та нашого злого пана

кляла-проклинала. Та й умерла".

("Лілея")

Мати Марини днями і ночами просиджує перед вікнами поміщиць кого будинку, не в змозі визволити доньку з пазурів ласого пана ("Марина"). Кров'ю обливається серце матері Алкіда ("Неофіти"), коли вона бачить, як дикі звіри розривають на арені Колізею її сина, її дитину.

Трохи м'якшою була доля з Ганною ("Наймичка"), але і їй нелегко жити поряд із сином, не признаючись, що вона його мати.

Причини цього горя трохи різні. Переважно вони соціальні. Від панської необмеженої влади і сваволі страждають героїні однойменних вірша і поеми "Сон", всевладний пан занапастив матір Лілеї, біжить

у поле за донькою, яка збожеволіла, знечещена паном, і гине разом з нею мати Марини.

Часом причини страждань жінки-матері релігійно-соціально-психо логічні. Алкід ("Неофіти") приймає нову релігію, яка несе справедливість, — християнство, перших християн переслідують — і він гине. Але релігійна тема звучить тут ширше: мати розуміє, що син бореться за правду і справедливість, тому страждає, але не дорікає йому.

Якого ж порятунку шукають героїні творів Шевченка? Де його шукають? Частіше всього вони — покірні жертви, що мовчки сраждають і гинуть. Покірно йде мати Івася ("Сон"), "щоб дожать до ланового ще копу", все, на що вона здатна — це мрія-сон про волю. Проклинаючи (але не більш) пана вмирає мати Лілеї. Лише благає пожаліти її дочку мати Марини.

Не протестує і Ганна ("Наймичка"), але вона шукає порятунку в людській доброті, підкинувши дитину заможним літнім селянам. І не помиляється. Адже це прості люди з серцем і душею, що вміють любити і співчувати.

Свідоміший протест матері Алкіда: втративши сина, вона продовжує його справу, несе синове слово — слово правди людям і проклинає тирана.

Отже, показавши страждання безправної, хоч і прекрасної ("нічого кращого немає, як тая мати молодая") жінки-матері, поет ніби кличе: "Давайте ж щось зробимо, щоб не каралася так гірко людина, мати, від якої — все найпрекрасніше на землі! Порвімо кайдани!" І тоді:

Врага не буде супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люди на землі.