Тарас Шевченко виріс серед квітучої української природи. Навіть для зарубіжних мандрівників українська земля була напрочуд дивною. Вони із захопленням писали про те, що лісів, озер, пасовиськ було неміряно, що в лісах водилася різна птиця, багато звірини, можна було збирати дикий мед, а в озерах та річках кишіла риба. Україна завжди була благодатним краєм — найкращі чорноземи, найкращі ліси, найкращі степи. Мальовничі куточки природи можна спостерігати повсюдно.
Чудові краєвиди впадали в око видатному українському поетові Тарасові Шевченку, коли він писав: "Садок вишневий коло хати, Хрущі над вишнями гудуть". І перед нами постає картина тихого літнього надвечір'я, домашнього затишку серед розкішної природи. Поет дуже любив рідну українську землю. Навіть небо над Україною для нього було іншим, і він із такою любов'ю написав: "За сонцем хмаронька пливе, Червоні поли розстилає..."
У великого Кобзаря є безліч віршів, де він описує рідну природу, милі серцю краєвиди.