Пристрасне слово Тараса Шевченка вмістило в Собі долю всієї України, її сльози і радощі, славу і невдачі, всю багатостраждальну історію, героїчне минуле і пророцтва майбутнього.
Значне місце в останньому періоді творчості поета посідають переспіви біблійних сюжетів, а то й творів. Біблійні образи під його пером наповнюються іншим змістом, ідеї священного письма підпорядковуються потребам тогочасного суспільного життя.
У переспіві "одкровення" біблійного пророка Ісаії відбили найзаповітніші мрії поета про час, коли "святая на землю правда прилетить". У поезії "Ісаія. Глава 35" Тарас Шевченко відобразив уявлення українського народу, а також власні, прожиття після страшного суду, на якому Бог "визволе долготерпивих" і воздасть "злодіям за злая". Душу поета завжди хвилювали страждання і поневолення трудового люду, тому так імпонують йому ідеали раннього християнства, яке виникло як релігія рабів і виражало їхні інтереси і прагнення. Поет пророкує "дива господнії", але зазначає, що побачать їх тількі ті, що страждали і були пригноблені за життя, ті, що зазнали лиха від сильних світа земного. Разом з людьми радітиме вся земля:
...і потечуть
Веселі ріки, а озера
Кругом гаями поростуть,
Веселим птаством оживуть.
Не буде більше на землі хворих і убогих, пригноблених і нещасливих, бо "незрячі прозрять", "німим отверзуться уста", всі будуть "раді та веселі". Здійсняться споконвічні мрії про рівність, свободу і братерство, адже всі "позіходяться докупи", і "спочинуть невольничі утомлені руки, і коліна одпочинуть, кайданами куті". Постане новій світ, в якому села справді будуть веселими, "неначе писанка", де "серце одпочине", а слово прорветься , "як вода", буде невпинним і незабороненим.
В поезії "Ісаія. Глава 35" Тарас Шевченко створив прекрасну, пронизану сонячними променями картину майбуття, картину, в якій відобразилися мрії поета, його віра в те, що "встане правда, встане воля".