Багато своїх творів Шевченко присвятив матері. Для поета, як і для багатьох інших, мати — це втілення чистоти і духовності, терпіння і сили, краси і ласки. Тільки жінка-мати здатна на справжню самопожертву. Заради дитини вона готова зректися всього, відмовитися від особистого щастя, віддати життя. Але образ матері не завжди був однаковим у творчості Шевченка. Катерина з однойменної поеми залишила сина на дорозі, не змогла витримати душевних страждань і закінчила життя самогубством. Зовсім іншим є образ матері у поемі "Наймичка".
Історія кохання Ганни, мабуть, дуже схожа на історію Катерини, але вона не описується, бо головне у творі не кохання, а сила любові до сина. Мабуть, цю жінку теж вигнали батьки із народженою дитиною і зрадив коханий, але не від цього так страждає Ганна. Більше всього їй болить те, що не вона буде ростити свою дитину, не вона хреститиме. Ганна залишає сина під чужими ворітьми, та при цьому знає, що люди не залишать його. Робить вона це заради сина. Але Ганна не змогла жити далеко від дитини, бо повертається через рік і стає наймичкою.
Вона змушена була страждати весь свій вік через те, що Марко вважає матір'ю іншу людину, і тільки вночі крадькома вона могла цілувати свою дитину. Вона постійно коло сина, одягає, пестить його, співає:
Вранці Марко до наймички
Ручки простягає
І мамою невсипущу
Ганну величає...
Ганна фактично виховала Марка, але при цьому залишилася тільки наймичкою, а на більше і не претендує, бо розуміє, що так краще для самого Марка.
Ганна стала майже членом родини. Її поважають, а дід радиться із нею, з ким би одружити сина. Її запрошують бути матір'ю на весіллі, бо стара Настя вже давно померла. Але Ганна відмовляється, хоч, напевне, в душі бажала цього найбільше, і знову заради сина, щоб з нього не сміялися люди. І Катерина, жінка Марка, ставиться до неї з повагою. Ганна ніби і радіє, і водночас тяжко плаче, бо її син не знає, що вона його мати.
Ганна зізнається йому в цьому тільки перед смертю:
Прости мене! Я каралась
Весь вік в чужій хаті...
Прости мене, мій синочку!
Я... я твоя мати.
Шевченко з великою повагою і любов'ю розповідає про Ганну, хоч з точки зору народної моралі вона і нагрішила. Але заради сина ця жінка відмовилася від сімейного щастя, не заробила собі на власне господарство. Таким чином, вона спокутувала свій гріх. Образ Ганни увійшов у літературу як взірець люблячої матері.