Двадцять шість століть минуло з часу першого літературного оброблення Гесіодом легенди про титана, який вхопив з неба вогонь і дав його людям, за що був покараний Зевсом. Багато поетів різних країн та епох бралися опрацьовувати цей сюжет, вносячи в нього риси свого оточення та своєї індивідуальності.
Символічним образом нескореності народного духу, незламності поневоленого народу в боротьбі з усяким гнобленням і гнобителями є Прометей у поемі "Кавказ" Т. Г. Шевченка. В образі Прометея поет втілює запити й потреби свого часу, свого народу. Прикутий до скелі Прометей, подолавши різні перешкоди та гніт, виконує своє призначення неухильно, страждаючи за народ, стає символом величної фігури, героїчної особистості.
"Не вмирає душа наша", — говорить митець. "Не нам на прю з тобою стати! Не нам діла твої судить!", "Кати знущаються над нами". Ясно, що під цим "нам" поет розуміє "всі язики", тобто всі уярмлені народи, які повинні спільними зусиллями перемогти самодержавство, щоб восторжествували правда і свобода. Орел у поемі асоціюється з двоголовим орлом самодержавства. Царат, ворожі сили не зможуть скувати живої душі народу. Народ безсмертний! Саме це — головне в образі Прометея. Упевнено звучать слова поеми:
Не вмирає душа наша,
Не вмирає воля.
Отже, у поемі "Кавказ" Т. Шевченко підносить дві взаємопов'язані образні теми — розвінчування загарбницької політики царського самодержавства і уславлення волелюбного духу народів Кавказу й усіх народів світу.
- "Кавказ" (повний текст)
- "Кавказ" (скорочено)
- "Кавказ" (аналіз)
- Яка подія стала поштовхом до написання поеми "Кавказ"? (та інші запитання)
Поема "Кавказ" — цикл монологів, що має різних адресатів, і від адресата залежить характер і ступінь поетової пристрасті. Вже на початку поеми автор зображує в романтичному стилі природу й культуру Кавказу, вільне життя його народів, стверджуючи невмирущість "живущої крові" кавказців:
За горами гори, хмарою повиті,
Засіяні горем, кровію политі.
Споконвіку Прометея
Там орел карає,
Що день божий добрі ребра
Й серце розбиває.
Розбиває, та не вип'є
Живущої крові, —
Воно знову оживає,
І сміється знову.
Образ Прометея набирає символу сміливої думки, доброго серця, твердості духу та безстрашності:
І неситий не виоре
На дні моря поле.
Не скує душі живої
І слова живого.
Образ Прометея в шевченковій поемі "Кавказ" — найсильніше втілення цього світового образу в українській поезії.