Колись давно, в ранньому дитинстві, мама розповідала мені казки, герої яких, як мені здавалося, знаходилися десь тут, поряд, у тем ній кімнаті, а на день ховались у шафах, за буфетом, книжковими полицями...
Я навіть обережно відкривала дверцята Шафи: а ну ж бо як прищемлю якогось малого чоловічка!
Відчуття таємничості світу, казковості оточуючого з віком відійшло у потаємні куточки моєї душі... А у Віктора Близнеця, мабуть, ні!..
Читати приклад твору →
У повісті "Звук павутинки" В. Близнеця діють небагато персонажів, проте світ, змальований письменником, є широким та неосяжним, чарівним та загадковим — саме таким, яким його уявляє Льонька.
Льонька — сільський хлопчик, що має піти у третій клас. Він постійно щось вигадує, фантазує... Проте сказати "вигадує" навіть неправильно! Ні, Льонька не вигадує, він бачить світ сповненим див, він не вигадує ці дива, він живе з ними та у них, вони цілком реальні для хлопця...
Читати приклад твору →
Дитинство — це прекрасний час, коли серце відкрите для нових почуттів, душа — для нових вражень. Таким цікавим, безмежно таємничим, непізнаним видається навколишній світ. У кожної речі в хаті є своя історія, свій голос, свій характер. А що вже говорити про річечку, ручаї, хмари, дерева, листя на них, увесь той багатоголосий народ жаб, риб, кузьок, мурашок, метеликів! Будь— який їхній порух — це вияв великого життя природи, який тільки треба побачити — і ти пірнеш у країну пригод і мрій...
Читати приклад твору →
Віктор Близнець присвятив свою повість трав'яним коникам, хрущам, тихому дощеві, замуленій річечці — найбільшим чудесам світу, які людина відкриває у дитинстві. У героя повісті — хлопчика Льоньки з глухого села — багато друзів. Це і Срібний чоловічок, і Сопуха, і Адам, і Ніна. Мама хвилюється, що синові на їхньому кутку і поговорити ні з ким, бо немає дітей. А Льонці байдуже. Він, хоч і сам, та вже побував у печері, побігав у степу, ловив павука. Він встигає і набігатися, і набалакатися вволю...
Читати приклад твору →