Оповідання Шолом-Алейхема "Хлопчик Мотл", звичайно, носить соціальний характер, оскільки саме соціальні причини призвели до того становища, у якому опинилися й батьки Мотла, й інші люди, що були їхніми сусідами чи співвітчизниками. Але чому автор змальовує всі ці негаразди очима дитини?
Здається, що може розуміти дитина у складному світі дорослих проблем? А хіба їй це треба розуміти? Мотл на своєму житті відчуває наслідки бідності, з якої не може вирватися хворий батько. Мотл змушений заробляти собі на кусень хліба самотужки. Письменник не тужить над долею хлопчика, але його іронія з убивчою точністю змальовує справжній стан речей. Ось маленька дівчинка, яку доручено глядіти Мотлу, знущається з нього, а він не в змозі й слова сказати: то ж хазяйське дитя. Ось вона забирає в нього їжу, залишаючи хлопчика голодним. Це тому, іронічно зазначає Шолом-Алейхем, що вона так його любить. Хлопчик Мотл — це маленький невільник, що скоряється своїй долі, якою б драматичною вона не була. Чому? Тому що він ніщо, не людина? Зовсім ні. Сюди прислала його воля батьків, яку він поважає, бо розуміє, що не з жорстокості вони так учинили. Це їхня бідність і бажання зберегти життя сина послали Мотла на заробітки. Здавалося б, таке життя кого завгодно могло зробити жорстоким, відучити радіти. Та ні. Мотл не тільки покірно приймає свою долю. Він ловить миті радості й насолоджується ними. Навіть якщо йому дозволили лише на короткий час прийти додому й побути з рідними, то й це радість. Він намагається не думати про те, що потім знову має повернутися до бездушного свого хазяїна. Він жаліє тяжко хворого батька й любить його. Та він дитина. Тому, вийшовши з хати, де лежить хворий батько, він радіє сонечку й травичці. А ще свободі й можливості бодай трошки побути дитиною, погратися. Це розуміє його брат, який вирішує дозволити Мотлу ще побути дома. Це розуміють і дорослі. Хоча є в них одна вада: вони не відчувають цей світ, як діти. Чому їм здається дивним його любов до телятка? Адже є щось споріднене у долях цих істот: вони обидва невільники, вони обидва маленькі, вони обидва так прагнуть любові. І щедро віддають один одному оце тепло розуміння і дружби.
Шолом-Алейхем зовсім не засуджує Мотла за те, що доля телятка, на перший погляд, хвилює його більше за долю батька. Це не так. Просто емоції хлопчика Мотла — це емоції дитини, яка ще не вивчилася ховати свої почуття за зовнішніми ритуалами. Він на все реагує природно, жаліючи ввесь цей світ, що посилає бідним людям таку долю.