Проблеми кохання і щастя у трагедії Вільяма Шекспіра "Ромео і Джульетта"

ШЕКСПІР ВІЛЬЯМ

(1564-1616)

Англійський драматург, поет, який створив всесвітньо відомі сонети (1593-1600), драматичні твори: "Ромео і Джульетта" (1594), "Гамлет" (1601), "Отелло" (1604), "Король Лір" (1606), хроніки, комедії. Усього Шекспір написав 37 п'єс, 154 сонети.

Шекспір не вигадував сюжети своїх п'єс, він їх запозичав: з давніх історичних хронік, з п'єс попередників, з італійських новел.

Персонажі п'єс Шекспіра — люди могутнього духу, мислячі, пристрасні. Персонажі Шекспіра вийшли за межі літературних творів, увійшли до галереї "вічних образів", що символізують вірне кохання (Ромео і Джульєтта), ревнивість (Отелло), прагнення справедливості (Гамлет).

Біографічні дані "актора із Стенфорда" небагаті: прожив у рідному місті до 21 року, потім залишив свою родину і поїхав на пошуки щастя до Лондона, був актором, драматургом, поетом, розбагатів, став співвласником театру "Глобус", на схилі літ повернувся у рідне місто і помер удень свого народження — 23 квітня.

Проблеми кохання і щастя

у трагедії Вільяма Шекспіра "Ромео і Джульетта"

Ця трагедія належить до раннього періоду творчості Шекспіра. Саме тоді у його п'єсах з'являються поетичні образи людей, прекрасних зовні і душею, повних життєвих сил у прагненні здобути особисте щастя.

Події п'єси відбуваються у італійському місті Верона, хоча проблематика твору пов'язана із тогочасною англійською дійсністю. Давня родова ворожнеча знатних сімей — Монтеккі і Капулетті — стає на перешкоді щастю двох молодих людей, Ромео і Джульєтти, які покохали один одного. П'єса стверджує, що важливим є не походження, а особистість людини, викриваючи тим феодальні пережитки. Дізнавшись, що той, кого вона покохала, ворог її родини, Джульетта говорить:

Та що ім'я? Назви хоч як троянду,

Не зміниться в ній аромат солодкий!

Любов за власним вибором протистоїть середньовічному шлюбу за розрахунком та штовхає Ромео і Джульетту, людей уже доби Відродження, на героїчні вчинки, їхнє кохання не знає меж, у п'єсі це почуття оспіване з великою поетичною силою.

Шекспір — чудовий знавець людських характерів. Ромео і Джульєтта — ще підлітки, їхня вдача формується, і драматург показує ці зміни під впливом кохання і пережитого. Так само, як Джульєтту кохання перетворює на самостійну і героїчну жінку, так і Ромео мужніє, пізнавши справжню силу почуттів.

Дуже привабливими у п'єсі є образи Меркуціо та монаха Лоренцо. Меркуціо — справжня людина Відродження, що уособлює радість буття, творчу фантазію і гострий розум. Лоренцо — філософ, вчений, книжник, помічник закоханих. Доповнює цю галерею образів князь Ескала, правитель Верони, мудрий і справедливий.