Іноді здається, що дорослі — дуже нерозумні люди. Уявіть собі: цілком самостійні та незалежні, мають змогу жити як заманеться, а чинять нелогічно. Вигадують самі для себе якісь перешкоди, заборони, закони та живуть, дотримуючись них, мовби весь час на ланцюгу, у якомусь прокрустовому ліжку.
Коли стільки забороняють, втрачаєш задоволення від самого життя. Коли стільки разів казати "Ні", то настає мить, що твого дозволу й питати не будуть. Але й найжахливіше, коли замість живої людини, підлітка, бачать якусь схему, модель, що повинна і те інше. Або зовсім не помічають, на питання твої відповідають хіба тільки: "Відчепись!" І все вимірюють на метри, кілограми, долари, центи...
З одного боку, такі дорослі заслуговують звичайної помсти — такого ж жорстокого ставлення до них навіть у грі, а з іншого, — якщо серед них трапляються винятки, то в них вчепишся зубами, і не дай же Бог їм хоч на мить відхилитись від ідеалу.
Біля і Сем, навіть з їхньою підступною метою — придбати гроші через викуп хлопця, все ж таки люди непогані. Вміють жити в печері, куховарити на вогнищі, чудово вигадувати. їхній лист з підписом: "Два злодії" — зробив би честь будь-якому детективному роману. Грати з ними цікаво. Мабуть, вони ще пам'ятають, як самі були дітьми. А може, й діти не всі вміють гратися?
А скільки вони знають і як терпляче відповідають на запитання! Вчителька з нашої школи поруч з ними — трієчниця та звичайна істеричка! Ніколи ще не було так цікаво! Якщо всі злодії такі, як Білл із Семом, то навіщо ними дітей лякати? За запитаннями — жодної лайки, жодного стусана. Коли виганяли, правда, дали по шиї, так справедливо ж!
- "Вождь червоношкірих" (повний текст)
- "Вождь червоношкірих" (скорочено)
- Перерахуйте, у яких ще ролях з'являється перед викрадачами "вождь червоношкірих". Поміркуйте, чим насправді є для нього гра. (та інші запитання)
Ще чим вони мені подобаються, так це своїм ставленням до грошей. Вони таким чином, звичайно, не розбагатіють, але й від жадібності теж не помруть. Я не бажаю їм лиха, хіба що, граючи, пожартував трохи. Так це гра. Мені з ними добре було. Я б все життя так згоден провести. Ну, збрехали вони мені про срібну рушницю — так живі ж люди! Я простив їм, я ж розумію. Цікаво, а якщо б вони не сплатили цих грошей, чи взяв би мене батько назад?
Шкода, що вони так швидко втекли... Я б їх наздогнав, але там, на кордоні, паспорти, документи...
Чого ж ті дорослі вигадали стільки перешкод? Я розумію, Білл із Семом від мене дещо втомились, але невже їм мене зовсім не шкода? З ними так цікаво було.