Комічні ситуації в оповіданні О'Генрі "Вождь червоношкірих"

Комічне глибоко коріниться у самій природі людини, в її здатності сміятися, тобто вміти переживати особливий стан радості, духовної свободи, коли повсякденні клопоти забуваються і життя постає, як свято.

Комічні ситуації досить часто трапляються в житті, і звичайно ми зустрічаємося з ними на сторінках літературних творів. Майстром створення комічних, незвичайних, небуденних ситуацій постає перед нами відомий американський письменник О'Генрі, твори якого дуже популярні, в тому числі серед дітей та юнацтва. Читати твори письменника надзвичайно цікаво й корисно. Він ніколи не моралізує, не повчає. Уміє на декількох сторінках показати комічні пригоди, у яких завжди відчувається заповітна мрія автора — побачити життя кращим.

Твір письменника "Вождь червоношкірих" ось уже багато років читають і перечитують як дорослі, так і діти. Він дозволяє читачеві поринути у незвичайний світ дитинства, знову відчути себе бешкетником і зірвиголовою. Саме таким є герой оповідання — дев'ятирічний хлопчик, якого два невдалі викрадачі Біл і Сем захопили у заручники, намагаючись отримати за нього викуп.

Та скільки їм, бідолахам, довелося витримати! З одного боку, смішно, а з іншого — просто біда! Ще з самого початку "справи", коли Біл із Семом приїхали до будинку, де жив хлопець, він показав їм, на що здатний, і уламком цеглини вцілив Бігові просто в око. А коли викрадачі привезли його до печери, де збиралися переховувати, він уявив себе вождем червоношкірих, нав'язавши дорослим цю гру. Тут він їм повністю помстився за прагнення отримати гроші нечесним шляхом. Сем і Біл догоджали вождеві червоношкірих як тільки могли, проявляючи чудеса витримки й фантазії. Та дарма! Витівки, одна безглуздіша і жорстокіша за іншу, так і сипалися з нього, не даючи їм ні спати спокійно, ні жити.

"На світанку я прокинувся від страшного Бідового вереску. Ви навіть не уявляєте собі, як страшно, коли дужий, сміливий, здоровий чолов'яга верещить у печері удосвіта, наче баба. Вождь червоношкірих сидів на грудях у Біла, вчепившись однією рукою йому в чуприну. У другій руці він тримав гострого ножа, що ми ним різали шинку, і, згідно з оголошеним учора вироком, таки справді силкувався зняти з Біла скальп".

Жах та й годі! Але на цьому витівки вождя червоношкірих не скінчилися. Невдовзі він кинув Білові за комір гарячу картоплину і роздавив її ногою. Трохи пізніше, коли Біл із Семом почали складати план, як їм дістати викуп за хлопця, вони почули бойовий клич. Вождь червоношкірих підняв пращу і почав крутити нею над головою.

"Чорний камінь, завбільшки з куряче яйце, торохнув Біла по голові якраз за лівим вухом. Він весь зів'яв і гепнувся у вогнище — просто на казанок з окропом, щоб мити посуд. Я витяг Біла з вогню і добрих півгодини одливав холодною водою". І тільки коли Сем сказав, що відведе вождя червоношкірих додому, хлопчика вдалося трохи вгамувати. І як же здивувалися викрадачі, коли отримали лист від батька хлопчика, який повідомляв їм, що згоден забрати його, коли йому дадуть 250 доларів. Та й це має статися уночі, бо він не може нести відповідальність за сусідів, якщо вони зустрінуть людей, що привели його сина назад. Було над чим поміркувати невдахам! Добре порозмисливши, Біл із Семом дійшли висновку, що 250 доларів — це просто нікчемна ціна в порівнянні з тим, що їм доведеться пробути з цим хлопчиськом іще одну ніч. Адже після цього можна просто потрапити до божевільні. Тому й вирішили вони негайно скористатися такою негодою: відвести хлопчика додому, сплатити викуп, а самим — тікати. Кумеднішої ситуації важко й придумати! Гроші за викраденого сина отримує батько. Але на це аж ніяк не разраховував вождь червоношкірих. Коли хлопчика привели до батька, він п'явкою прилип до Бідової ноги, не бажаючи прощатися з ним. Проте батько хлопчика обіцяв, що хвилин десять він може потримати сина. Чимдуж кинувся Біл навтікача, та так, що Семові вдалося наздогнати його аж за півтори милі від міста.

За всіма цими кумедними ситуаціями автор твору не забуває найголовнішого і ненав'язливо говорить читачеві: вихованням дитини аж ніяк не можна нехтувати, інакше результати ке примусять себе довго чекати. Відповідне "виховання" дитина все одно дістане, але у такому випадку може стати страшнішою, ніж справжній злочинець.