Поетичний переказ індіанських міфів у поемі Г. В. Лонгфелло "Пісня про Гайявату"

Поетичний переказ індіанських міфів у поемі Г. В. Лонгфелло "Пісня про Гайявату"

"Пісня про Гайявату" — найвизначніший і найзнаменитіший твір американського поета Г. В. Лонгфелло. Дія поеми відбувається на південному березі Верхнього озера, в лісах Північної Америки. Автор переносить читача у фантастичний світ вірувань і легенд індіанських племен дакотів, ірокезів, оджибвеїв. У індіанських міфах та переказах часто є образ мудрого вождя, який розуміє мову стихій, навчає читати членів племені не тільки книгу природи, але й дає своєму народові писемність. Головний герой "Пісні про Гайявату" поєднує у собі риси історичної особи, яка жила у XVІ сторіччі, вождя Матабозе та міфологічного персонажа. Він син Місяцевої дочки Венони і Західного вітру. Вождь індіанців — людина сильної волі та великої державної мудрості. Водночас автор наділяє його надприродною, нелюдською силою, яку Гайявата використовує на благо свого народу. Його життя сповнене небезпечних пригод, боротьби зі злими божествами, такими як людожер Атотархо.

Великий Дух Гітчі Маніто поклав на Гайявату місію встановити мир і злагоду між індіанськими племенами. Гітчі Маніто — Життя Владика, який створив усі народи, накреслив путь рікам, напустив у них риби, дав індіанцям землю для ловів, населив її тваринами. Виліпивши із глини Люльку Згоди, він скликав на раду народи всіх племен.

Йшли Чоктоси і Команчі,

Йшли Гурони і Мендени,

Делавери і Могоки,

Йшли Шошони і Омочи,

Пони йшли і Чорноногі,

Оджибвеї і Дакоти

До великої Плащини

Перед світлі Божі очі.

У душах людей, що зібралися в долині, палала ворожнеча, в очах світився смертельний виклик, їхні серця були сповнені звірячої люті, бо між ними панував віковічний закон родової помсти.

Але тихо і ласкаво

Подивився Милосердний,

Гітчі Маніто могучий.

Наче батько, подивився

На дитячу ворожнечу.

Гітчі Маніто закликав всі народи примиритися та жити по-братськи.

Ваша сила тільки в згоді,

А безсилля — в ворожнечі!

Помиріться ж, мої діти,

Будьте друзями, братами!

Життя Владика посилає на землю Пророка, який допоможе індіанським народам дійти згоди.

Діти! Слухайте Пророка,

Бо потонете у крові,

Бо пов'янете, як листя.

Цим пророком і був Гайявата, мужній і мудрий вождь індіанців. Послухавшись наказу Великого Духу, індіанці змили в річці фарби бою, закопали в землю зброю і, запаливши Люльки Миру, повернулися додому.

"Пісня про Гайявату" — це не просто переказ давніх легенд. Лонгфелло надав своєму творові довершеної поетичної форми, передавши світосприйняття і почуття американських індіанців.