I. Поезія Лермонтова — відповідь на запити часу, відбиток стану російської суспільної думки періоду реакції.
II. Тема самотності — характерна тема для всієї творчості М. Ю. Лермонтова.
1. Роздуми про долю свого покоління ("Дума": "Печально я гляжу на наше поколенье. Его грядущее иль пусто, иль темно...").
2. Муки ліричного героя через усвідомлення неможливості що-небудь змінити в цьому житті ("Уж не жду от жизни ничего я, И не жаль мне прошлого ничуть...").
3. "Герой нашого часу" — відбиток долі покоління Лермонтова (Грушницький — представник світського товариства, характерною рисою якого є бездуховність; Печорін — докір кращим людям епохи; заклик до громадського подвигу).
4. Поява нового героя, одержимого ідеєю свободи, який мужньо бореться за здійснення свого ідеалу ("Мцирі"); боротьба — ось той моральний заповіт, який має визначити життя людини).
5. Самотність сильної і незалежної особистості, трудність її шляху, невпинний пошук сенсу життя ("Парус" — втілення абсолютної свободи).
6. Стикання теми самотності з темою кохання ("Я не унижусь пред тобою...").
7. Потяг ліричного героя у своїй самотності до природи ("Выхожу один я на дорогу...").
III. Тема гіркої самотності, невдоволення собою — головна тема творчості М. Лермонтова (вона виразно звучить у ліриці Лермонтова, неперевершеної по красоті виконання; пророкування своєї долі Лермонтовим у вірші "Нет, я не Байрон, я другой").