Особливості індивідуального стилю австрійського письменника Франца Кафки (за оповіданням "Перевтілення")

...У місті, у родині, у професії,

у суспільстві, у любовних взаєминах...

у всьому цьому я відчуваю себе незахищеним

причому в такій мірі, як це не буває ні в кого.

Ф. Кафка

"Митець-пророк" — так називають критики видатного австрійського письменника Франца Кафку, фундатора нового художнього мислення мистецтва XX століття. У своїх творах він показав духовний досвід, що відкрився людству в історичних катастрофах та випробуваннях тоталітарних режимів. В основі оповідання "Перевтілення": лежить конфлікт між людиною та владою, показ беззахисності кожного перед жорстокими ударами долі, виявів абсурдного у плині повсякденного життя.

Головний герой твору, Грегор Замза, одного ранку побачив, "що він обернувся на страхітливу комаху". Він здивовано оглядає свої вусики, рудий, поділений на кільця живіт та два рядки лапок. Що робити в такій незвичайній ситуації? У Грегора, на наш подив, визріває незбагненне рішення: іти на роботу. Він думає не про власне видозмінене тіло й не про незручності, які виникають при кожному русі, а про те, що ж буде з родиною, якщо він не прийде на службу. І тут ми бачимо одну з постійно повторюваних у прозі Ф. Кафки особливостей: зображення конфлікту людини з будь-якою формою влади — батьком (а в житті письменника було постійне протистояння батькові), суддями, службовцями тощо. "Якби я не тримався місця через батьків, то давно кинув би його; пішов би просто до шефа й сказав би йому геть усе, що думаю", — міркує головний герой оповідання. Але у вигляді комахи на службу не підеш, та й коли Грегор з'являється перед очима повіреного з роботи та батьків, то викликає у них такий жах та огиду, змушує службовця так швидко втекти, що стає зрозумілим: про подальший заробіток годі й думати.

Автор не показує нам ні жалю, ні болю головного героя від того, що рідні назавжди замкнули його в кімнаті й лише іноді приносять їжу. Вони гидують ним, роблять вигляд, ніби сина і брата не існує, лишають Грегора сам на сам зі своїми страхами й думками. У подальших епізодах ідеться про те, як герой намагається пристосуватися до нового становища, вивчає власне нове тіло. Поєднання фантастичних елементів та натуралістичних деталей, такі характерні для творчої манери Франца Кафки, проявляються тут у повній мірі. До того ж помічаємо ще одну властиву його прозі рису — показ картин духовних і фізичних страждань людини, яка потрапила в життєву катастрофу. Головний персонаж "Перевтілення" зазнає утисків з боку роботодавця, власної родини, він майже помирає з голоду, бо їжу, принесену сестрою, уживати не може. Та Замза думає лише про одне: "...треба терпінням і якнайбільшим тактом зменшити ті прикрості, що він їх мимоволі завдає сім'ї..."

Урешті-решт родина остаточно забуває про Грегора, а він, кволий і безпорадний, ледве пересувається від голоду. Сестра не витримує і говорить жорстокі слова: "Я не хочу називати цю потвору своїм братом, а кажу лиш одне: треба якось здихатися її". Замза розуміє, що це кінець, і вмирає від виснаження у своїй кімнаті. Утім сім'ю це особливо не засмучує, а в кінці твору члени родини радісно обговорюють плани на майбутнє.

У "Перевтіленні" Франц Кафка майстерно розкриває проблему знецінення людини у важких життєвих ситуаціях, абсурдність буття. Людина в його творах живе у вічному страху перед цією абсурдністю та незбагненною волею різних форм влади — від батьків до високопосадовців. І це не випадково, оскільки сам письменник не раз писав про своє відчуття незахищеності перед життєвими проблемами, несподіваними ударами долі. Та й усі ми під постійним тиском і в небезпеці, постійно підкреслював він. Недарма Е. Йонеско зазначав: "Перевтілення" —вразило мене. ..Я зрозумів так, що кожен із нас може стати чудовиськом, що в кожному з нас причаїлася така можливість".