Хроніка двобою за самоствердження у повісті Е. Хемінгуея "Старий і море"

I. Хемінгуеївський моральний кодекс. (Твори Ернеста Хемінгуея — американського письменника і журналіста — сповнені надзвичайної енергії, духовної сили, оптимізму. Він сповідував, філософію своєрідного стоїцизму, витримки під ударами долі, стійкості і сміливості у небезпечних ситуаціях. Це був хемінгуеївський моральний кодекс, який став для його сучасників дзвоном пробудження і запрошенням до переосмислення сенсу буття.)

II. Вийти переможцем із двобою означає повірити у свої сили. (В основу повісті покладено реальний випадок: старий рибалка спіймав велику рибу, яка довго тягла за собою човен. Коли човен знайшли, рибу вже об'їли акули, а рибалка з цього приводу дуже сумував. Про цей випадок було надруковано у нарисі ще 1936 року. Із цього епізоду Хемінгуей зумів створити філософський твір, який за жанром нагадує біблійну притчу.)

1. Після 84 днів невдач. (Піймати велику і незвичайну рибу старий Сантьяго мріяв дуже давно, а надто вона потрібна була зараз, коли почала зароджуватися зневіра у власні сили, коли підступала старість і коли треба було вкотре довести юному Маноліно, який у нього незвичайний вчитель і друг. Сантьяго усім своїм старечим тілом відчував, що сьогодні він таки її упіймає: "Старий заздалегідь вирішив, що піде далеко від берега; він залишив позаду пахощі землі і правив тепер у свіже вранішнє дихання океану". Спочатку він піймав тунця і зрадів, що то буде гарна наживка. Він розмовляв сам із собою відтоді, коли залишився без хлопця. Нарешті 85-й день виправдав його очікування: риба вхопила наживку. Тепер усю свою увагу Сантьяго зосередив на рибі, що потрапила на гачок.)

2. Початок двобою. (Тривалий і виснажливий двобій між людиною і рибою розпочався. І тут Хемінгуей використав свій приголомшливий "ефект айсберга", змалювавши тільки видиму частину "крижаної брили". Двобій старого рибалки із силами природи і став видимою частиною, а підводна частина айсберга — роздуми автора про місце людини у суспільстві, про людину і природу, про людину та її самотність. Сантьяго був вправним рибалкою, він знав, коли треба тягнути снасті, коли попустити, але він відчував, що йому як ніколи потрібна допомога, проте він був сам на сам зі своєю здобиччю. Риба тягла його човен усе далі у відкрите море. Години спливали за годинами, а риба тягла човен далі. Так минула ніч. Сантьяго подумав: "Я нічого не можу зробити з тією рибою, але й вона нічого не може зробити зі мною". Сили були рівні. Рибалці навіть шкода стало риби. Йому ніколи не траплялася така велика, така розумна й сильна риба, він подумки розмовляв із нею: "Я не покину тебе, поки вмру". Це була обіцянка продовження чесного двобою.)

3. Він мусив убити рибу. (Двобій наближався до кульмінації. Коли риба вже вкотре сіпнулася, старий упав. Вона ще була сильною і, можливо, стягнула б його у море, якби старий не попустив жилку. Він відчув, як із правиці текла кров: жила розрізала шкіру. Знову настала ніч, зійшли перші зірки. Сантьяго зустрів їх, як далеких друзів. Риба теж була його другом, але він мусив її вбити. "Я багато чого не тямлю, — подумав він, — але як добре, що нам не доведеться вбивати сонце, місяць, зірки. Достатньо того, що ми вимагаємо їжу у моря, і вбиваємо своїх братів". Наступного дня все було скінчено. Безмежно співчуваючи рибі, старий її переміг. Прив'язавши її до човна, рибалка правив до берега, міркуючи, хто ж кого насправді везе. Та попереду на нього чекали нові випробування.)

4. Море послало нове випробування. (За Хемінгуеєм, акули символізують зло і власне безсилля, які людина перемагає завдяки внутрішнім силам. Тож риба спіймана, а боротьба не скінчилася. Старий зібрався на силі, відбиваючись від акул, що роздирали на шматки тіло його здобичі, захопленою у тривалій жорстокій боротьбі. Він твердо вирішив не здаватися. "Але людина створена не для того, аби зазнавати поразки. Людину можна знищити, але не можна перемогти". Акули нападали на пійману рибу доти, доки не зжерли її, залишивши лише скелет. У якусь мить Сантьяго відчув своє безсилля і присмак крові у роті. Він навіть злякався, що зламається. Але все минулося, і вогні Гавани кликали до себе. А він мріяв лише про одне — добратися до своєї постелі.) Символіка останньої сцени. (Старий не вважав себе переможцем, вийшовши на рідний-берег. Він переміг у двобої рибу, а от акули... "Вони мене перемогли, Маноліно" — це перше, що почув хлопчик після тривалого сну свого вчителя. Малий мудро, по-старечому втішав рибалку, обіцяв виходити в море разом із учителем. А в цей час туристи на березі моря розглядали велетенський скелет риби. Вони були впевнені, що то кістяк акули. Але того не чув Сантьяго, він спав і бачив свої улюблені сни. Помінявши місцями поняття "краси" і "зла" світу, Е. Хемінгуей тим самим торкнувся ще однієї проблеми сучасності — втрати моральних орієнтирів та істинних ідеалів.)