Уславлення дитинства в творі А. де Сент-Екзюпері "Маленький принц"

Я был создан, чтобы стать садовником.

А. де Сент-Екзюпері Антуан де Сент-Екзюпері — людина надзвичайно яскрава, різнобічно обдарований льотчик-професіонал, що захоплювався з раннього дитинства малюванням, музикою, віршами. Своєрідність Екзюпері — у рідкому поєднанні професійного бачення льотчика з філософським проникненням у суть життя. У письменнику він бачить садівника, що вирощує прекрасні душі: "Я був створений, щоб стати садівником". На його думку, художник, як садівник, розкриває і ростить людські душі. Письменника хвилювали людські стосунки: товариство, дружба, любов. Пронизливий біль за людину і по-дитячому непохитна віра в добро, справедливість. "Дитинство — це величезний край, звідкіля приходить кожний. Звідкіля я родом? Я родом з мого дитинства, немов з якої-небудь країни". Це каже Антуан де Сент-Екзюпері про самого себе. У його творчому доробку немає книги, де б він не згадував про своє дитинство. 1 є щось закономірне в тому, що остання його книга була казка для дорослих і дітей "Маленький принц".

Ця книга містить філософське повчання, яким повинна бути людина, яке її призначення. Головний пафос казки — прославляння дитинства, того періоду життя, коли почуття і думки чисті, бачення світу безкорисливе. Сент-Екзюпері закликав дорослих зберігати в собі дитинство, а це означає — не втрачати здатності розуміти дітей. Дорослі в Екзюпері — символ обивательської обмеженості. Вони говорять про краватки, гру в бридж, доходи, не помічаючи справжнього сенсу життя. Для дорослих існує тільки ціна на речі. Вони сліпі до багатокольорового багатства світу. Маленький принц уражений обмеженістю дорослих. Він прийшов із планети дитинства, щоб пізнати світ. Юний принц жив на планеті, що була трохи більшою його самого, і хлопчику дуже не вистачало друга. Щоранку він поливав свою троянду, прочищав три вулкани, що знаходилися на його планеті. Але все-таки Маленький принц почував себе дуже самотнім. Він вирушає у свою подорож, тому що шукає друзів. Шукає і не може знайти. Ті, кого він зустрічає, відвідуючи інші планети, демонструють йому людські вади. Із сарказмом автор розповідає про короля без підданих, яким він хотів би віддавати накази, про користолюбця, сухого академічного вченого, про безпробудного п'яницю. З усіх мешканців маленьких планет, яких зустрів принц, він подружився б тільки з ліхтарником. Правда, праця ліхтарника була безглуздою. Він безупинно запалював і гасив свій ліхтар. Однак це була людина праці, людина, вірна своєму слову й обов'язкам.

І все-таки на Землі Маленький принц знаходить нарешті собі справжнього друга — Мудрого Лиса, що зумів пояснити йому сутність любові і дружби. Ти для мене поки усього лише маленький хлопчик, точно такий же, як сто тисяч інших хлопчиків. І я для тебе всього тільки лисиця, точно така ж, як сто тисяч інших лисиць. Але якщо ти мене приручиш, ми станемо потрібні один одному. Тоді, вважає Лис, він стане для Маленького принца єдиним, як і той для нього: "Твої кроки я стану розрізняти серед тисяч інших". Приручити — означає зв'язати себе з іншою істотою ніжністю, любов'ю, почуттям взаємної відповідальності. І Маленький принц зав'язує дружбу з Лисом, "приручає" його, щоб не бути самотнім. Лис переборює обмеженість своїх уявлень про світ: мисливці — це погано, кури — це добре, люди гарні тільки тим, що розводять курей. Він починає помічати красу раніше непотрібних йому речей, дивитися на світ з любов'ю і симпатією.

З темою "приручення" дуже тісно пов'язана тема "відповідальності". Це ще одна улюблена тема Сент-Екзюпері. Розстаючись з Маленьким принцом, Лис дарує йому свій секрет: "От мій секрет, він дуже простий: проникливе одне лише серце. Найголовнішого очима не побачиш. Ти не забувай: ти назавжди у відповіді за всіх, кого приручив. Ти у відповіді за твою троянду". У цих словах виражені думки і почуття самого автора. Зустрівши Лиса, Маленький принц осягає його мудру істину: тільки те, у що вкладеш свою душу, тільки те, що "приручиш", стає твоїм, і ти назавжди у відповіді за нього.

Золотоволосий Маленький принц — це казковий, поетичний символ того, що так цінує Сент-Екзюпері в людях. Дитина з мудрим серцем знає справжню ціну речам. Він знає, що жити треба не заради себе, щастя народжується, лише коли віддаєш себе іншим. Можна приручити квітку або лисицю і зрозуміти, що таке щастя.

Сент-Екзюпері вірив у добрі стосунки між людьми, у прихильність, дружбу. "Єдина справжня розкіш, — говорив письменник, — це розкіш людського спілкування". Про неї написані всі його книги, у тому числі й "Маленький принц". Це дуже поетична і витончена казка про смисл і мету життя, про віру у велич людини і її покликання. Екзюпері в нашій свідомості залишився тим, ким він і прагнув бути — "садівником для людей", що дбайливо і прозорливо розкриває у людині кращі її якості і можливості.