I. Звернення до проблеми "маленької людини" російських письменників О. С. Пушкіна, М. В. Гоголя, Ф. М. Достоєвського, А. П. Чехова (заклик Гоголя полюбити, пожаліти "маленьку людину" такою, яка вона є; прагнення Достоєвського побачити в ній особистість; пошук Чеховим винного не в суспільстві, а в самій людині).
II. Новий поворот старої теми.
1. Висміювання "маленької людини" (обертання сміху на трагедію, коли Чехов показує, що Черв'яков насолоджується приниженням; він умирає не від страху, а від того, що його позбавили насолоди принижування (генерал же йому пробачив); висновок Чехова: Черв'яков — це холопська натура).
2. Перетворення героя оповідання "Людина в футлярі" Бєлікова на обмеженого міщанина (страх перед справжнім життям і прагнення Бєлікова сховатися від нього; відмова собі у всіх радощах; отруєння життя не тільки собі, а й оточуючим; небезпека Бєлікова для суспільства: він душить усе живе).
3. Перетворення людини доктора Старцева на духовну потвору — Іонича (різноманітні інтереси, властиві інтелігентній людині, на початку життєвого шляху молодого доктора Старцева; поступове втрачання всього людського, духовний занепад, замкнення у своєму світі, у якому найважливіше — гроші, карти і сита вечеря; руйнування обивательским середовищем усього кращого, що є в людині, якщо в самій людині немає внутрішнього усвідомлення протесту).
4. Відкриття Чеховим в своїх героях зла, яке породжує нове зло (холопи народжують холопів);
5. Краса гарної людини ("Боже мій, як багато в Росії гарних людей!": герой оповідання "Стрибуха" доктор Димов, людина, яка живе для щастя інших; вмирає, рятуючи чужу хвору дитину).
III. Людина не повинна бути "маленькою"!