Антивоєнний пафос й алегоричний сенс драми Б. Брехта "Матінка Кураж та її діти"

Антивоєнний пафос й алегоричний сенс драми Б. Брехта "Матінка Кураж та її діти"

І. Зав'язка дії — думка про війну. (Ще до того як дія розпочинається, ми чуємо діалог вербувальника з фельдфебелем. І останній виголошує думку, що мир — це безладдя, основа аморальності суспільства, "тільки війни творять лад". Війна для нього захоплива фа, у якій гравці починають боятися миру, бо тоді доведеться підраховувати, скільки вони програли.)

ІІ. Війни не буває без солдатів. (Матінка Кураж живиться з війни, бо вона маркитанка й торгує у війську. Та коли і її сина Ейліфа хочуть забрати до війська, вона промовляє: "То хай чужі сини ідуть у солдати, а не мої". Але хитрий вербувальник таки вмовляє хлопця записатися до війська, поки матінка Кураж торгувалася.)

ІІІ. Хоче хто війною жити, Мусить їй щось та сплатити.

Матінка Кураж зустрічає свого сина Ейліфа лише за два роки, але він хоробрий і має повагу у командувача. Він жорстоко розправляється з селянами, та війна все списує. Поки що. І другого сина Кураж Швейцеркаса забирають до війська казначеєм, бо він чесний і порядний. За це й постраждав, бо, намагаючись вберегти касу полку, був розстріляний. Матері не дали оплакати та поховати Швейцеркаса. Гине й Ейліф, бо вбиває селянську родину саме під час короткого миру. А матінка Кураж у цей час намагається налагодити матеріальні справи. Нарешті гине й дочка Катрін, коли мати пішла до міста по товар. І знову вона йде дорогами війни, навіть не маючи часу поховати дочку.

ІV. Алегоричний сенс образів дітей матінки Кураж. (Кожен із дітей матінки Кураж — уособлення якоїсь чесноти. Ейліф — хоробрий, сміливий. Швейцеркас — чесний, порядний. Катрін — небалакуча й добра. Але всі вони гинуть на війні. Така доля і чеснот людських, які гинуть серед морального розпаду. Не випадково священик говорить, що війна вивертає все навиворіт і демонструє найстрашніші людські вади, які за мирного часу, може б, і не виявилися: "Тут винні ті, хто розв'язував війну, хто вивертає назовні найгидкіше, що є в людях".)

V. У чому смисл прихованої іронії. (Уже в самій назві Кураж названа не матір'ю, а матінкою. Чому? Бо тут прихована іронія. Чи може справжня мати бажати війни? Звісно ж ні, навіть якщо це стосується не її дітей. Та й до своїх вона ставиться не надто турботливо. Щоразу, коли вирішується доля її дітей, вона десь торгується. Вона торгується навіть тоді, коли йдеться про життя її сина — чесного Швейцеркаса. Іронія автора поширюється й на інші образи — священика, кухаря, фельдфебеля, солдатів тощо. Це тому що вони живуть за вивернутими навиворіт моральними правилами. Іронія допомагає зрозуміти алегоричний сенс драми Брехта.)

VІ. Сенс кінцівки драми. (Коли Брехтові дорікали за те, що його героїня не прокляла війну, він говорив, що мета в нього інша: хай глядач сам дійде висновку. Хоч матінка Кураж і промовляє: "Бодай вона запалась, ця війна!" — але цьому нема віри, адже вона продовжує наживатися на війні. Останні слова її: "Я мушу торгувати далі".)