Ліричний герой Джорджа Байрона

Шкільний твір

Ліричний герой Джорджа Байрона

Джордж Гордон Байрон був романтиком як у творчості, так і в своєму житті. Байрон був красивим, але кульгавим від народження. Його рід був дуже давнім, мав родинні зв'язки ще з англійськими і шотландськими королями, але маєток і титул Байрони отримали лише в XVІ столітті, а в XVІІ столітті англійська буржуазна революція призвела рід до занепаду. Все це сформувало особистість поета і теми його творчості.

Байрону дорікали, що його вірші схожі на багато інших, коли з'явилася його перша збірка поезій. Але сміливий, гордий і щирий Байрон дав гідну відповідь критикам. Такими ж рисами характеру наділений і його герой у поемі "Паломництво Чайльд Гарольда".

Поема має вигляд щоденника, який пишуть дві особи: сам автор і його герой. Герой поеми після перших рядків автобіографічного характеру стає лише ім'ям, його витісняє автор, дистанція між ними майже зникає.

Прагнення пізнати людей, незадоволеність дійсністю, намагання випробувати свої духовні можливості і сили — такі цілі паломництва Чайльд Гарольда, які були близькими і самому Байрону.

Розчарування і смуток Гарольда не залежать від його скривдженого самолюбства, сімейних конфліктів, нещасного кохання та інших особистих мотивів, які відіграють значну роль у його попередників у літературі. Герой Байрона не розпочинає боротьбу із суспільством, але його бездіяльність і споглядання — це не позиція пасивності. Головна риса Чайльд Гарольда як художнього образу — його незавершеність, герой покликаний відобразити момент пробудження самосвідомості людини нового часу, яка починає відчувати на собі й у світі, що її оточує, наслідки історичних змін і усвідомлювати трагічні протиріччя, які були характерною рисою сучасності.

Байрон ставить питання про причини суспільних вад, національно го занепаду, замислюється над протиріччями і загадковістю історично го процесу, але виражає глибоке незадоволення собою і розмірковує над значенням своєї творчості.

Герой Байрона відчуває "Світову скорботу", тому що жага життя, могутні сили, приховані в людині, не мають плідного використання. Гарольд палко і щиро сприймає реальність, але саме вона гнітить його. І він постає проти всього світу, відстоюючи право на внутрішню індиві-дуальну свободу, насамперед свободу почуттів. Таким настроєм пройнятий вірш "Душа моя похмура". Відчуття "Світової скорботи" — головний мотив вірша. Ліричний герой звертається до співця з дивним проханням: заспівати таку пісню, щоб душа розридалась. "Я хочу сліз!" стає своєрідним референом, в якому звучить виклик. І тільки кінцівка вірша пояснює, чому виникає таке дивне прохання. "Я хочу сліз, бо серце розривається від страждання". Ліричний герой мислить так: відійти від життєвих страждань він не зможе, а сльози, можливо, принесуть хоч на деякий час полегшення.

Такий романтичний герой був близьким багатьом поетам. Тому твори Байрона перекладали різними мовами, і навіть виник тип поведінки людини, який дістав назву "байронізм".

Ліричний герой Байрона виник за певних історичних умов і віддзеркалив основні проблеми того часу, пробудження в людині відчуття своєї неповторності, свого права на власні думки і почуття. Такий герой не знає ні причин "світової скорботи", ні як її позбутися. І він залишає за собою право не ховатися від неї, а вистраждати її.

загрузка...