Нищівна влада золота в повісті Бальзака "Гобсек"

Творчість французького письменника Оноре де Бальзака — значний етап у розвитку західноєвропейського роману XIX століття. Вже у перших книгах "Людської комедії" письменник відтворив широку панораму сучасної йому Франції, показав яскраві характери, передав драматичні стосунки людей. Для усієї творчості Бальзака характерне поєднання реалістичної основи та романтичних елементів.

Особливо яскраво ця особливість виявилася у повісті "Гобсек". У творі автор різко критикує риси аристократії і разом з тим виражає незадоволення буржуазними основами країни. Головний герой повісті — мільйонер-лихвар — один з володарів нової Франції. Основну увагу автора зосереджено на історії життя головного героя — Гобсека. Однак, крім історії лихваря, письменник розповідає ще про дві аристократичні родини. Усі ці сюжетні лінії поєднуються в яскраву та реалістичну розповідь про жорстокий світ, в якому правлять гроші, а успіху досягають тільки черстві, бездушні, егоїстичні натури.

"Влада і насолода — сутність нашого нового суспільного ладу.., у золоті зосереджені всі сили людства", — говорить Гобсек, і тому саме він — яскравий представник цієї нової сили суспільства, — опинився у центрі композиції повісті. Герой Бальзака — особистість із внутрішньо суперечливим світоглядом. Сильна людина, виняткова і піднесена натура, геніальний філософ, Гобсек разом з тим підлий, жадібний, педантичний і черствий. Даючи гроші в борг під великі відсотки, лихвар фактично грабує своїх"підопічних ", користуючись їхньою нуждою і повною залежністю від нього. "Людина-автомат", "людина-вексель" — от найвлучніші характеристики цієї бездушної людини. Його хижу натуру, жорстокість і дріб'язковість видає і портрет героя: "очі, немов у тхора",

Гобсек має величезну енергію, могутній розум, смак до життя і мужню холодність, що підтверджує його мовлення: убогий набір стандартних сухих слів у звертанні до клієнтів передає його презирство до людей.

Будучи лихварем, накопичуючи гроші, він у той самий час не відчуває ані найменшої жалості до багатих представників аристократії. "Сплачуй за всю цю розкіш, сплачуй за свій титул, сплачуй за своє щастя, за усі виняткові переваги, якими ти користуєшся, — думає Гобсек. — Для охорони свого добра багатії винайшли трибунали, суддів, гільйотину... Але ...для людей... існує дещо інше: докори совісті..."

Хто ж винен у тому, що ця споконвічно піднесена, розумна людина перетворилася на звичайного скнару, підлого й егоїстичного лихваря? Провина за духовну деградацію героя лежить на суспільстві. У молодості Гобсек був життєлюбною, наділеною прагненням самоствердитися в житті людиною, ще не обтяженою пороками. Але за роки мандрів на кораблі молодій людині довелося випробувати чимало труднощів, витримати які могла тільки вольова, непохитна, цілеспрямована і тверда духом людина. Саме таким є герой Бальзака. Завдяки цьому він не тільки вижив у суворих умовах, але й загартувався морально і фізично.

Однак життя приготувало йому серйозний іспит: романтичні мрії юнака зіштовхнулися з жорстокою і прозаїчною правдою життя. "Він пережив безліч страшних іспитів, несподіваних жахів, романтичних невдач, переніс голод, розтоптану любов, добуте, втрачене і знову добуте багатство...", йому довелось брати участь у воєнних діях, пощастило познайомитися з багатьма відомими військовими і політичними діячами Франції, Англії, Індії.

Суворі умови життя привчили Гобсека досягати своєї мети будь-якими засобами. Це часто було не тільки виправданим, але єдиним можливим способом виживання: він пережив "безліч смертельних небезпек, коли життя, яке висіло на волоску, рятували рішучими і жорстокими способами".

У життєвих боях герой часто був змушений жертвувати багатьма моральними принципами. До кар'єри лихваря Гобсек прийшов ціною деяких своїх ідеалів і почуттів. Вибравши цю професію, він був змушений назавжди покинути піднесені ілюзії і благородність юності. Гобсек хотів будувати своє життя, ґрунтуючись на якихось міцних засадах, але ані мистецтво, ані краса, ані високі моральні принципи не давали йому цього: "За те, чим у Європі захоплюються, в Азії карають. Те, що в Парижі вважається пороком, на Азорських островах стає вкрай необхідним. Нічого немає постійного на цьому світі, є тільки умовність, що змінюється залежно від клімату". "Із усіх земних благ є тільки одне досить надійне, щоб людина бажала його. Це золото!" — таке остаточне переконання героя.

Добре усвідомлюючи, у якому жорстокому, хижацькому суспільстві живе, Гобсек вибирає заняття лихварством для того, щоб вижити, золото потрібне йому не для розкішного життя, а для того, щоб почувати себе захищеним: "Краще вже самому пригноблювати, ніж дозволяти, щоб тебе пригноблювали інші" — цей принцип стає основою його існування і стосунків з іншими людьми. Підтверджують хижацькі принципи головного героя навколишнє суспільство, французька аристократія із занедбаною мораллю, паразитичним способом життя.

Саме суспільство змусило таку неординарну особистість, як Гобсек, відмовитися від усіх радостей, щоб зберегти своє життя. Бальзак показує, що людина не тільки підпорядковується впливу середовища, але й активно його формує, письменник переконаний, що неможливе поєднання у приватновласницькому суспільстві внутрішньої волі і піднесених людських прагнень. Життя трагічне у такому суспільстві, де людина з метою самозбереження змушена задушити в собі все людське і стати лихварем. Гобсек — втілення тієї хижацької сили, яка наполегливо пробивається до влади.

Через розкриття характеру героя, через демонстрацію його духовної еволюції письменник показує зсередини суспільство, у якому головним двигуном, що визначає громадське життя, є гроші..